Господь наш Ісус Христос переміг пекло і у воскресінні торжествує перемогу. Спаситель створив Церкву і в особі святих апостолів утверджує її. Возносячи людську природу на небеса, Ісус апостолам сказав: дана Мені всяка влада на небі і на землі. Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь. Мт.28,19. Господь з-перед віків насадив і утвердив Церкву на землі. Старозавітна Церква, Уста Божі, голос пророків, промовляє: народи будуть розповідати про їх мудрість, а Церква буде звіщати їх хвалу. Енох догодив Господу і був узятий на небо, — образ покаяння для усіх родів. Ной виявився досконалим, праведним; під час гніву він був умилостивленням; Сир.44,14.
Дорогі християни,. Спаситель Духом Святим, устами і руками апостолів збудував Церкву і застерігає: нехай кожний пильнує, як вiн будує. Бо нiхто не може покласти iншої основи, крiм покладеної, яка є Iсус Христос. хто будує на цiй основi iз золота, срiбла, дорогоцiнних каменiв, дерева, сiна, соломи, — дiло кожного виявиться у вогнi. У кого дiло, яке вiн будував, устоїть, той одержить нагороду. А в кого дiло згорить, той зазнає втрати; 1Кор.3,14.
Останнім часом з наближенням свята Різдва Христового назріло багато простих людських заплутаних запитань: які свята є святіші, а чи можна працювати в той день, коли святкує західна Церква? А коли або чи й ми будемо святкувати разом з західною Церквою, бо є певні незручності святкувати з буйством новий рік?
Святе Письмо – це предвічна воля Божа, відблиск небесного світу, це слово Самого Бога і Його неодмінно треба виконати. Церква, собор єпископів, чи собор глав Церков, патріархів і очільників Церков в сані митрополита, чи архієпископа мають право дещо коректувати свята, чи богослужіння, чи деякі обряди. Ото вселенський патріарх скликав собор архієреїв і на ньому вирішували проблеми Церкви.
Перший вселенський собор (325 р.) мав міркування про святкування свята Народження Спасителя світу. Дати народження Ісуса Христа Господь не зберіг, бо дата приходу Сина Божого до спасіння людини немає відношення. Євангеліє констатує, що Спаситель народився в часі правління відомих історичних правителів – римського Августа, юдейського Ірода. Його народження оспівали Ангели, як Царя Божого; привітали Його пастухи овець, з подарунками приходили мудреці зі Сходу. Ангели і царі зі Сходу перелякали катів в особі Ірода. Ірод перелякався, щойно народженого Дитяти, що народжене Дитя відбере у нього царський трон. Він відкрив переслідування Дитяти Божого і вигубили тисячі маленьких невинних дітей.
Ірод перелякався, але це не Ірод, земна людина, перелякався. В особі Ірода не на жарт перелякалося пекло, що Господь виконує те, що обіцяв Адамові в Раю. Що нащадок Жінки розтрощить голову змія. Бут. 3,15. Господь звершує пророцтва, які супроводжують Народження Месії: Рахіль плаче за дітьми. Єр.31,15; з Єгипту покликав Я Сина Мого Ос.11,1; зірку Якова, Числ.24,17; Іс.11,1-2. 60,3.6; Міх.5,2. Не основне дата народження, а святе те, що Месія народився. Христос Церкву заснував і в особі апостолів поширив, утвердив. Він і благає Ів.14,16. Отця Небесного, щоб Церкву у Своє правління прийняв Дух Святий, Який від Отця сходить, Ів.14,16 і на апостолах та духовенстві в Церкві перебуває. Духа Святого, Якого Ісус Христос від Отця зіслав на Апостолів Дії.2,3. Дух Святий вдихнув життя у Церкву. Господь благоволив, щоб Церква, тобто віруючі в Нього виховувалися всесторонньо – розумом сприймали знання, очищувалися і освячувалися тілесно, а в душі до Бога духом палали.
Дух Святий в Старозавітній Церкві розгорнув вшанування спомину священних подій протягом року. У Новозавітній Церкві рік церковний звеличує народження Богородиці; дарування Її Богу в день Введення Її в храм Єрусалимський; святе Благовіщення, народження Спасителя світу, обрізання; зустріч з Симеоном Богоприїмцем; хрещення Ісуса Христа в Йордані, тобто явлення Пресвятої Тройці світу як благовоління Бога Отця Ісусу Христу на народне служіння; Його преображення, тобто, охоплення, то є наповнення людської природи силою величі і слави Божої; тріумфальний Царський вхід Ісуса Христа в місто Великого Царя Мт.5,35; зрада апостола Юди, ув’язнення Ісуса Христа; бичування, розп’яття, смерть, Воскресіння, Вознесіння Ісуса Христа на Небо, а в Його особі людської природи, і Сходження Духа Святого на апостолів і на все людство в Церкві Христовій.
Оскільки дата народження Спасителя була невідома, то перший Вселенський Собор пастирів Церкви мав міркування, коли святкувати, на який день року встановити народження спасителя світу. Було угодно Духу Святому і вчителям Церкви, днем шанування народження Спасителя світу назвати день початку зросту, збільшення сонячного дня, 25 грудня.
Церква постановила і заявила світові: Угодно Духу Святому і нам, в цей день Церкві просвіщатися світлом народження Сина Божого в наш світ. Від дня народження Спасителя світу стали залежними святкові дні; Благовіщення, день обрізання, Стрітення. Свято Богоявлення в ранній Церкві було разом з Різдвом Христовим, але в уяві віруючих видавалося, що Спаситель зійшов з неба дорослою людиною, тобто формувалася свідомість людей, що не було Його народження. Якщо немає народження Сина Божого, то разом відмирають події залежні від народження; Благовіщення, обрізання, стрітення, всі пророцтва, які супроводжували Його прихід у наш світ. Церква змушена була виокремити день хрещення Ісуса Христа, тобто, явлення Його народу, як Месії, вихід Його на проповідь, на служіння народу.
Чому сьогодні дата установлена Церквою відійшла від дня установленого Вселенським Собором? Довжину року Господь створив для Себе, а не для нас. Ми любимо числа округлені зручні ділити, множити, додавати, віднімати. Відлік часу від сходу сонця до сходу, чи від заходу сонця до заходу люди назвали добою. Згідно доби Юлій Цезар порахував і визначив рік (запроваджено 46 до Р.Х.).
Мислителі, які підраховують довжину року і взагалі літочислення, стикаються з наступними труднощами: планета Земля завдяки своїй несферичній формі та впливу інших небесних тіл, а вірніше сказати за предвічними Божим задумом, здійснює складний рух. Обертаючись навколо Сонця, вона водночас обертається навколо своєї осі. З урахуванням цих процесів точне визначення тривалості року є для астрономії задачею не простою. Існує кілька визначень тривалості року, які мають дещо різні значення. Тропічний рік, Сидеричний або зоряний рік, Аномалістичний рік, юліанський рік, Гаусів рік, драконів рік або екліптичний рік. Останній пов’язаний із затемненнями сонця, місяця, які відбуваються тоді, коли у своєму русі небосхилом перетинає екліптику. Отже, і аномалістичний, і тропічний, і драконів роки визначені в неінерційних системах відліку, що обертаються з різними кутовими швидкостями відносно інерційної системи, у якій визначено сидеричний період.
Для Церкви виявився зручним рік, що налічує 365 днів, 6 годин, 13 хвилин, 56 секунд. Шість годин Юлій цезар помістив у систему року, додавши добу кожних чотири роки – Високосний рік. А хвилини і секунди не враховані Юлієм Цезарем. Однак вони дають за 400 років три доби. Оті хвилини і секунди з того часу наростили тринадцять діб і переклали наше свято з 25 грудня (дня Сонцестояння) на 7 січня, а з наступного століття хвилини і секунди додадуть ще добу і перекладуть наше святкування Різдва Христового на 8 січня. Західна Церква у 16 столітті порахувала хвилини і секунди і свято Різдва Ісуса Христа повернулося знову на пору зросту сонця. Таким чином Земля обертається навколо сонця приблизно на 12 хвилин повільніше, ніж думали давні римляни. Тому календарний день почав зміщуватися. Це стало підставою для реформування календаря папою Римським Григорієм ХІІІ. Він назвав деякі роки невисокосними і перемістив 10 днів. Так 1582 році замість 4 жовтня людство отримало 15-те. Новий календар названий Григоріанським.
Східна Кафолична Церква недбала про дату, бо її більше хвилює дух святкування, а не пора. Бо й Святе Письмо не пристращується до дати, а будує свідомість ставлення людини до події, а саме до Бога в священній події. Східна Церква сама проводила Вселенський Собор, сама визначала дату, але про дату не хвилювалася. Коли свято Різдва Христового відхилилося далеко від встановленої дати Собором (25 грудня), тоді східна Церква звернула на це увагу. В даний час відносно наявних хвилин і секунд року, коли хвилини і секунди набудуть повну добу, треба буде додати ще одну добу, яка ще віддалить Різдво Христове від дати, встановленої першим Вселенським Собором.
Для любителів. Заглянемо коротко в термінологію для розуміння інтервалу часів, які засновані на видимих рухах небесних тіл – земля, сонце і місяць. За їхнім рухом будовані календарі. Доба заснована на руху землі навколо своєї осі.
Місяць – це інтервал часу, заснований на русі місяця навколо Землі. Місячний місяць може варіюватися до декількох годин через ексцентриситет (числова характеристика конічного перетину, яка показує ступінь відхилення від кола, і дорівнює відношенню відстаней) місячної орбіти.
Рік – це інтервал часу, заснований на руху землі навколо сонця. Через те, що тривалість астрономічних циклів відносно періоду не можна рівно поділити, існує проблема по розподілі місяців у році, а в місяцях – днів. Через те виникли різні календарні системи. Календарні цикли (добовий, місячний і річний) будуються так, щоб було відповідно до астрономічних циклів обертання Землі навколо своєї осі, рух Місяця навколо землі й, у свою чергу, Землі навколо Сонця.
Календарі використовують місячний, сонячний і змішаний (місячно-сонячний). У місячних календарях узгодження років з рухом Землі навколо сонця не стикує. У сонячних, навпаки, місяці ніяк не стикують з рухом місяця. А змішані календарі досить складні – вони враховують рух як Місяця так і Сонця. У місячно-сонячних календарях у певні роки вставляється місяць для узгодження місячних циклів із сонячним роком. У сонячних календарях у деякі роки додається (високосний) день для узгодження довжини року з добовим обертанням Землі.
Визначення юліанського року опирається на визначення секунди. Юліанський рік дорівнює 31 557 600 секунд або 365,25 доби по 86 400 секунд кожна. Визначення юліанського року не зв’язане з астрономічними спостереженнями. Воно фіксоване, і не змінюється з часом внаслідок різноманітних впливів на рух Землі. Тривалість секунди визначена Генеральною конференцією мір і ваг за цезієвим стандартом. 60 секунд нараховують хвилину; 60 хвилин дають годину. 24 години дають добу
Довжина тижня у сучасному календарі становить 7 днів. Питання, чому саме така довжина тижня, визначеності не досягнуто. Загальноприйнятою є астрономічна гіпотеза.
Дехто думає, що юдеї перейняли календар у Вавилоні під час вавилонського полону, але тут залишається ще більша неясність. Як погодити біблійну оповідь про створення світу за 7 днів з цією гіпотезою. Адже для юдеїв (і пізніше, християн) довжина тижня безпосередньо пов’язана зі створенням світу.
Існували тижні іншої довжини. Єгипетський і французький революційний календарі використовували декади. Календар майя використовував 13- і 20-денний тиждень. У Литві до прийняття християнства використовували 9-денний тиждень.
Про назви днів тижня існує дві традиції. За першою дні тижня називали іменами планет. Друга – їхніми порядковими номерами.
У римській імперії перший християнський імператор Костянтин увів в 321 р. по Р.Х. семиденний тиждень і призначив неділю (день Господній) першим днем тижня. За християнською традицією – це був день перемоги Христової над пеклом, день воскресіння, який християни присвячували Господу Богу.
Є багато засновників різних релігій: синтоїзм, буддизм, індуїзм… Але жоден із засновників релігії не довели, що їх релігія має божественне достоїнство. Тільки Христос, як Бог, керує світом і зламав епоху – до нашої ери і після нашої ери. Перший рік нової ери – це рік народження Ісуса Христа. Як епохами, так і днями керує Господь Бог. Дан. 9,24. Були тижні, які, як ми вище завважили, відрізнялися від встановленого біблійного семиденного циклу, але ж переміг 7-ми денний Божий цикл. З Божого благовоління планета живе за семиденним тижнем.
Отже, традиція позначення днів тижня їхніми порядковими номерами взята з Старого Завіту. Бог створив світ за 6 днів і відпочив на 7-й день. В юдаїзмі так і прийнято, що дні тижня нумерувалися цифрами, а субота – день відпочинку: “І благословив Бог сьомий день (субота), і освятив його, тому що в цей день спочив від всіх справ Своїх, в котрі Бог творив і створив” (Бут. 2:3). Християни відзначають неділю – день, коли Ісус Христос воскрес. Наші прадіди день воскресіння Христового назвали «не ділай», тобто відпочинь.
Чому християни перейшли з дня відпочинку суботи на день воскресіння Христового? Ісус Христос прийшов окупити людство і землю від прокляття, яке Адам стягнув на землю. Бут. 3,17. Землю Христос окроплює Своєю кров’ю на Хресті, але найперше водні стихії освячує, ввійшовши в Йордан. Мт.3,16. Повітря створене Богом, але підпало під прокляття після падіння Адама. Христос освятив повітря, коли підніс Себе на Хресті над землею. Ів.12,32. Час роздроблений на минуле й майбутнє після падіння людини, бо в Бозі вічне тепер. Освятивши стихії: воду, повітря, землю, відповідно і перекладає час на нові, святі, основи. Ів.8,58. Знімає прокляття з часу роздробленого і перекладає з суботи – дня відпочинку, на перший день нової сімки небесного циклу. Откр. 1, 10. Тобто торжество воскресіння Христового на перший день нової сімки, якій ім’я вічність. Восьмий день, він же є перший. Це торжество вічності в Бозі. Іс.4,2. Откр.2,8.
В короткому огляді освітлено проблему святкування Різдва Христового. Існує подібна проблема з святкуванням дня Пасхи, світлого Христового Воскресіння. Ізраїльтяни святкували Пасху коли появлявся перший повний місяць на небі після весняного рівнодення, що припадає 21 березня. Для точного визначення дня святкування Великодня необхідно встановити порядок даного року в місячному колі, знайти золоте число, основу, березневу повню, потім визначити істинну великодню повню, довідатися, у який день тижня трапиться це справжнє великоднє повномісяччя, і після цього визначити число святкування Великодня.
Межа великодніх коливань становить 35 днів з (4 квітня до 8 травня), відповідно до яких у великодній таблиці є 35 ключових букв, кожна з яких указує, на скільки днів Великдень відсувається від 21 березня, і є як би путівником у Наглядній Пасхалії. Обертання Місяця навколо Землі не співпадає точно, як вище сказано. Повномісяччя після весняного рівнодення має 35 позицій, бо Місяць робить 19 кругів і частину навколо Землі. А Земля 28 обертів і частину навколо Сонця. Церква взяла умовну точку Сонця і Місяця і порахувала, що земля і місяць в обрану умовну точку прийдуть через 532 роки. Церква визначила біг Місяця після весняного рівнодення назавжди. Цикл 532 роки кінчається і знову починається. Від заснування Церкви цикл 532 вже пройшов кілька разів.
Земні проблеми святкування Різдва Христового і Пасхи, світлого Христового Воскресіння, в земних умовах відносно бігу небесних тіл землі, сонця і місяця в короткому огляді висвітлено. Це одна земна сторона. Але Церква є духовна, небесна установа, встановлена з волі Божої Сином Божим. Отже, Церква за своєю природою небесна установа. Вона перетворює земне створіння, людину, в небесну, прославлену людину. Богобоязну людину, образ Божий, Господь в Церкві Духом Святим перетворює в подобу Божу. В Церкві Дух Святий має місію звеличити людську природу, одягнути її у Велич Слави Божої. Духовна сторона далеко більше поважна і складна, виснажлива, водночас обов’язкова і нвідємна.
Святе Письмо подає, що Господь спочив у сьомий день від діл Своїх, тобто, перестав творити, але не перестав про створений світ промишляти. Бут.2,2. Про що Христос каже: Отець Мій по сьогодні творить і Я творю. Ін. 5,17. Господь насаджує святкування дня суботнього людині, щоб обмежити людину від необхідної роботи, а більше від другорядних, непотрібних захоплень. День Господній – це символ вічності. Ми не маєм права в цей день турбуватися про земне, це злочинно в цей день благоволив Бог турбуватися тільки про небесне. Ми повинні перебувати тільки у прославленні Бога, бо у прославленні Бога передбачена вся блаженна вічність створіння Божого.
Пам’ятай день суботній, щоб святити його; шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої, а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх; бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній (святковий день) і освятив його. Вих.20, 8. 11.
і додержуйте суботу, тому що вона свята для вас: хто осквернить її, той нехай буде відданий на смерть; хто стане в цей день робити справи, душа та повинна бути знищеною із середовища народу свого; і нехай зберігають сини Ізраїлеві суботу, святкуючи суботу в роди свої, як завіт вічний; Вих. 31,15. хто буде робити в цей день справи, відданий буде смерті; не запалюйте вогню в усіх житлах ваших в день суботи. [Я Господь.] Вих.35,3. оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм про свята Господні, в які слід скликати священне зібрання. Ось свята Мої: шість днів можна робити справи, а в сьомий день субота спокою, священне зібрання; ніякої справи не робіть; це субота Господня у всіх оселях ваших. Лев. 23,3. 24,8. Пильнуй день суботній, щоб свято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій; Втор. 5,12.15.
Адамові Господь доручив доглядати рай, вивчати створіння Боже та пізнавати зі створіння Божого мудрість Божу, нею надихатися, жити, нею освячуватися і нею палати. Ми вже говорили за це, але не буде забагато ще раз нагадати, Господь благоволив, щоб людина властивості природи Божої набувала у власність своєї людської природи і перетворювала себе в подобу Божу. Так Господь Бог день суботній, а в християнстві день воскресний, виокремлює з семи днів і чекає, сподівається, що людина буде надихатися в священному зібранні святістю Небесною, готувати себе в Бозі до вічності. Та на жаль як ізраїльтяни ходили до ідолів, будували їм жертівники, приносили їм жертви, молитви, так і ми Бога зраджуємо, набуваємо образ сторонніх духів і сподіваємося величі в Бозі. Господь Бог назвав нас Синами Богу, а ми не серйозні, безвідповідальні, живемо хехоньками і уявляємо себе праведниками найвищого рівня.
Господь крім суботи називає ще інші свята і в них благословляє зібрання для освячення громади. Окрім суботи називає новомісяччя Вих.19,1. Вих. 40,2.17. свято труб. Лев.23,24. Числ.10,10. 26,11.14. П’ятидесятниця, свято Кущів. Лев.23,34. В ці свята наказував Господь оголошувати священне зібрання.
День виходу Ізраїля з Єгипту Господь наказав святкувати і назвав святом Пасхи. Вих.12,11. Свята Старозавітної Церкви, які розкладені протягом року, виховували народ до приходу Месії, готували вірних для неба, водночас поширювали віру в істинного Бога серед язичників. І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: ось устав Пасхи: ніякий іноплемінник не повинен їсти її; а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її; поселенець і найманець не повинен їсти її В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте. Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її. Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а ніякий необрізаний не повинен їсти її; один закон нехай буде і для природного жителя і для подорожнього, який оселився між вами. Вих.12,43.48.
Господь отак шанобливо наказує робити прообраз Пасхи Христової, ягня пасхальне не має права їсти необрізаний, не виносити з дому, кістки свято шанувати. І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській на другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, у перший місяць, говорячи: нехай сини Ізраїлеві звершать Пасху в призначений для неї час: у чотирнадцятий день цього місяця ввечері звершіть її в призначений для неї час, за всіма постановами і за всіма обрядами її звершіть її. І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, щоб звершили Пасху. І звершили вони Пасху в перший місяць, у чотирнадцятий день місяця ввечері, у пустелі Синайській: в усьому, як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві. Числ.9, 1-5.
Шанування священних подій супроводжували певні вимоги обрядові, від яких віруючі не завжди могли звільнитися. Святкування Пасхи вимагало ідеальної тілесної чистоти. Не весь народ міг бути в стані невинної чистоти, тому ті, що виявилися не готовими до свята Пасхи, прийшли до Мойсея з запитанням.
Були люди, які були нечисті від дотику до мертвих тіл людських, і не могли звершити Пасху в той день; і прийшли вони до Мойсея й Аарона в той день, і сказали йому ті люди: ми нечисті від дотику до мертвих тіл людських; для чого нас позбавляти того, щоб ми принесли приношення Господу в призначений час серед синів Ізраїлевих? І сказав їм Мойсей: постійте, я послухаю, що повелить про вас Господь. Числ.9, 6-8.
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: скажи синам Ізраїлевим: якщо хто з вас або з нащадків ваших буде нечистий від доторкання до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то і він повинен звершити Пасху Господню; у чотирнадцятий день другого місяця ввечері нехай такі звершать її і з опрісноками і гіркими травами нехай їдять її; і нехай не залишають від неї до ранку і кістки її не розтрощують; нехай звершать її за всіма уставами про Пасху; а хто чистий і не знаходиться в [далекій] дорозі і не звершить Пасхи, — знищиться душа та з народу свого, тому що він не приніс приношення Господу у свій час: понесе на собі гріх людина та; якщо буде жити у вас прибулець, то і він повинен звершити Пасху Господню: за уставом про Пасху і за обрядом її він повинен звершити її; один устав нехай буде у вас і для прибульця і для тубільця. Числ.9, 9-14.
У перший місяць, у чотирнадцятий день місяця — Пасха Господня. І в п’ятнадцятий день цього місяця свято; сім днів слід їсти опрісноки. У перший день [нехай буде у вас] священне зібрання; жодної роботи не виконуйте; і приносьте жертву, всепалення Господу: Числ.28,16.
Ось стани синів Ізраїлевих, що вийшли з землі Єгипетської за ополченнями своїми, під начальством Мойсея та Аарона. Мойсей, за велінням Господнім, описав подорож їх за станами їх, і ось стани подорожі їх: із Раамсеса вирушили вони в перший місяць, у п’ятнадцятий день першого місяця; на другий день Пасхи вийшли сини Ізраїлеві під рукою високою на очах усього Єгипту; тим часом єгиптяни ховали всіх первістків, яких уразив у них Господь, і над богами їхніми Господь учинив суд. Числ.33,3. Це Був прообраз, виходу праведників з пекла. Як ізраїльтяни виходили з Єгипту, а єгиптяни були, замучені карами Божими, безсилі зупинити їхній вихід на волю з рабства. Так коли Христос, Джерело Життя вічного, Воскрес і через смерть ввійшов, як Син Людський до людства, полоненого пеклом, то усіх праведників, яких пекло полонило, на очах всіх князів пекла підніс, звеличив, прославив. «Сьогодні будеш зі Мною в раю». Лк,23,43. А переддвер’ям полону пекла Христом було покликання до життя померлого Лазаря. Ів.11,43.
Додержуй місяця Авива, і звершуй Пасху Господу, Богу твоєму, тому що в місяці Авиві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі. І заколюй Пасху Господу, Богу твоєму, з дрібної і великої худоби на місці, яке обере Господь, щоб перебувало там ім’я Його. Не їж з нею квасного; сім днів їж з нею опрісноки, хліби бідування, бо ти з поспіхом вийшов із землі Єгипетської, щоб ти пам’ятав день виходу свого з землі Єгипетської в усі дні життя твого; не повинне знаходитися у тебе ніщо квасне в усьому наділі твоєму впродовж семи днів, і з м’яса, яке ти приніс у жертву ввечері в перший день, ніщо не повинне залишатися до ранку. Не можеш ти заколоти Пасху в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі; але тільки на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його, заколюй Пасху увечері при заході сонця, у той самий час, в який ти вийшов з Єгипту; і спечи і з’їж на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, а на другий день можеш повернутися і ввійти в намети твої. Шість днів їж прісні хліби, а в сьомий день віддання свята Господу, Богу твоєму; не займайся працею. Втор.16,1.5,6. І Нав.5,10.11. 2 Хрон.30,1-18.
Не можна приносити жертви Богу в будь-яких оселях, а на тому місці, яке обере Господь Бог – у храмі Божому. Не можна святості Господні наражати на зневагу. Людина нечиста тілом, душею, руки священика брудні, совість нечиста… Від цього застерігає нас Святе Письмо.
Про перенесення свята Пасхи повелів Мойсеєві Сам Господь. Числ.9,11. Оту практику перенесення церковного свята в Старому Завіті використовує цар Єзекія. Навіть не для окремих, що виявилися в стані нечистоти в час Пасхи, а для всього народу, бо не могли звершити Пасху в приписаний законом час.
І послав Єзекія по всій землі Ізраїльській і Юдеї, і листи писав до Єфрема і Манассії, щоб прийшли в дім Господній, в Єрусалим, для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлевому. І поклали на раді цар і князі його і все зібрання в Єрусалимі — звершити пасху в другий місяць, бо не могли зробити її у свій час, тому що священики ще не освятилися в достатній кількості і народ не зібрався в Єрусалим. І сподобалося це цареві і всьому зібранню. І вирішили оголосити по всьому Ізраїлю, від Вирсавії до Дана, щоб ішли в Єрусалим для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлеву, тому що давно не звершували її, як написано. І пішли гінці з листами від царя і від князів його по всій землі Ізраїльській та Юдеї, і за повелінням царя говорили: діти Ізраїля! наверніться до Господа Бога Авраама, Ісаака й Ізраїля, і Він повернеться до залишка, який уцілів у вас від руки царів ассирійських. І не будьте такими, як батьки ваші і брати ваші, які беззаконно чинили перед Господом Богом батьків своїх; і Він віддав їх на спустошення, як ви бачите. Нині не будьте жорстокосердими, як батьки ваші, підкоріться Господу і приходьте до святилища Його, яке Він освятив повік; і служіть Господу Богу вашому, і Він відверне від вас полум’я гніву Свого. Коли ви навернетеся до Господа, тоді брати ваші і діти ваші [будуть] у милості у тих, що полонили їх, і повернуться в землю цю, бо благий і милосердний Господь Бог ваш і не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього. І ходили гінці з міста до міста по землі Єфремовій і Манассіїній і до Завулонової, але з них сміялися і знущалися. Однак деякі з коліна Асирового, Манассіїного і Завулонового смирилися і прийшли в Єрусалим. І над Юдеєю була рука Божа, яка дарувала їм єдине серце, щоб виконувати повеління царя і князів, за словом Господнім.
І зібралося в Єрусалим безліч народу для звершення свята опрісноків, у другий місяць, — зібрання дуже численне. І встали і зруйнували жертовники, які були в Єрусалимі; і все, на чому звершувалося куріння [ідолам], зруйнували і кинули в потік Кедрон; і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день другого місяця. Священики і левити присоромившись, освятилися і принесли всепалення в дім Господній, і стали на своєму місці за уставом своїм, за законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров’ю [приймаючи її] з рук левитів. Оскільки багато було в зібранні таких, які не освятилися, то замість нечистих левити закололи пасхального агнця, для присвяти Господу. Багато хто з народу, більшість з коліна Єфремового і Манассіїного, Іссахарового і Завулонового, не очистилися; однак вони їли пасху, не за уставом. Але Єзекія помолився за них, говорячи: Господь благий нехай простить кожного, хто розчулив серце своє до того, щоб шукати Господа Бога, Бога батьків своїх, хоча і без очищення священного! І почув Господь Єзекію і простив народ. 2 Хрон.30,1-18.
2 Єзд. 1,1-9. 2 Хрон.35,1-19. Єз.45,21.
Найвище свято старозавітної Церкви – Пасху, прообраз Пасхи Христової, з благословення Божого перекладали на другий місяць зі збереженням всіх постів, обрядів, молитов. В Церкві Христовій свята на честь Ісуса Христа, Пречистої Діви Марії і святих встановили шанобливі християни. Вони виходили на священні ділянки землі, на яких відбувалися священні дійства: на поле Віфлеємське в час Різдва Христового, на Йордан в честь пам’яті хрещення Ісуса Христа, на гору Фавор в пам’ять преображення Христового, на гору Голгофу в пам’ять розп’яття і воскресіння, на гору Оливну в пам’ять вознесіння людської природи в Особі Ісуса Христа на небеса до Бога Отця. Благочестиві християни не загубили пам’яті Пречистої Діви Марії. Їй, як Матері Божій і Матері всіх християн віддали в Церкві належну честь.
Коли ми говоримо про перенесення дати святкування Різдва Христового, треба знати, що святкування дня на честь Ісуса Христа було утверджене волею пастирів Церкви з благовоління Духа Святого, а коли перекладати Церковне свято, треба вибачитися перед Духом Святим, що ми порушуємо Духом Святим встановлене і перекладаємо. Треба знову просити Духа Святого утвердити дату, щоб Небо приймало молитви і славослів’я наші, які ми хочемо приносити Господу Богу в цей день.
Дорогі читачі сайту і допитливі віряни, які не байдужі до Церкви Христової, а вірніше сказати до моралі небесної в суспільстві, ми завжди зваблюємося чимсь не святим. Нас більше знаджує святкування світських свят, а не саме благочестя Христове, ані блаженна вічність. А найбільше цікавить тих християн, які християни тільки з імені. Святе Письмо таких християн засуджує. знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх. Бо ти говориш: я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби; а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і голий. Откр.3,15. Благочестиві християни не дозволили вбити пам’ять про Ісуса Христа, про Богородицю. Та, на жаль, ми християни обмирщали, нас Бог не цікавить, нам спасіння не треба; нам спасіння треба, але у нашому розумінні й на наших буйних умовах. Нам необхідні розваги, похвали, почесті, статки… Христос про таких християн каже в притчі про десятьох прокажених. Всі зцілилися, а тільки один спромігся на вияв почуття вдячності. Лк.17,17. Так і нам від Бога треба тільки обдарованість, спритність, миловидність, здоров’я і удача.
Дорогі християни, Церква Христова, Дух Святий, Сам Христос Свою місію виконує, бо сказав апостолам: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений. Мк.16,15. Апостол Павло Старозавітну Церкву називає пестуном дитини, був вихователем, який вiв нас до Христа, щоб нам виправдатися вiрою; Гал.3,24. Старозавітна Церква служила Богу і свою місію достойно виконала, з роду народжених нею праведників прийшов у світ Месія. У Церкві Старозавітній і в Церкві Христовій рік Церковний усіяний святковими подіями на честь Ісуса Христа, Божої Матері і святих. Урочисте вшанування священної діяльності Ісуса Христа просвіщає християнина, освідомлює його, просвітлює його розум пізнанням Бога, відкриває йому духовний світ, заглиблює в Святе Письмо, одуховнює, наближає до Бога, а в Святому Причасті єднає з Богом в єдину Святість. А тому Святий Дух говорить Церквам: хто перемагає, дам споживати сокровенну манну, і дам йому білий камінь, і на камені написане нове ім’я, якого ніхто не знає, крім того, хто одержує. Откр.2,17.
митрополит Чернівецький і Буковинський Данило
