Співайте Господу, вся земле, благовістіть з дня у день спасіння Його.
(1 Пар. 16: 23)
Дорогі читачі, хоч ми і живемо у добу гніву Божого, все одно Українська Церква а з нею й Український народ переживають священні, трепетні хвилини Богонатхненної епохи. Господь з-перед віків благоволив Українському народу дати державу і руками Матері-Церкви відродити Помісну Церкву.
Господь з Українською Помісною Православною Церквою зробив так, як описано в Євангелії з розслабленим. До Ісуса Христа принесли чоловіка розслабленого. Христос до розслабленого сказав: встань і ходи. (Мт 9:2, Лк5:18). Противники і марнослави не мали радості ані в здоров’ї людини, ані в Ісусі Христі, в Його чудах не хотіли побачити Бога, а шукали чим зневажити, знеславити Ісуса Христа як Богоугодну людину. Та як не гнівалися, а зробити чоловіка знову хворим не могли.
Так Господь устами Вселенського Патріарха сказав до Української Церкви: встань і ходи. Марнослави гніваються, кидають наклепи на Всесвятішого Варфоломія і на Українську Церкву, на Український народ, але відвернути милість Божу не здатні. Хвалімо Бога за укріплення нашої Церкви і молімо Бога за одужання нашого знечемнілого народу. «Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі. Бо Він сказав – і сталося, Він повелів – і створилося. Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів]. Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його – з роду в рід. Блаженний народ, у якого Бог є Господом, – люди, яких обрав Господь у насліддя Собі. Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських. Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі. Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні» (Пс. 32: 8-15).
Пригадую, в дев’яностих роках минулого століття вітали нашого блаженної пам’яті Святішого Патріарха Володимира в неділю, в яку читалося Євангеліє про жінку скорчену (Лк 13: 11), і повітали так: Спаситель її оздоровив. Обурився старшина Божниці на Ісуса Христа, але жінку знову хворою зробити не міг. Так наша Українська Помісна Православна Церква відродилася в дев’яностих роках. Гнівалися і гніваються, бруднили і бруднять нашу Церкву по сьогодні, обкидають неправдою старшини Західної і Північної Божниці, але Українську Церкву знову поставити на коліна не можуть. Вони хотіли б її знову поневолити, поставивши на коліна, але з ласки Божої не можуть цього зробити. О, якби з ласки Божої ми були варті стояти на колінах перед Господом Богом, а не у поневоленні імперії! Блаженної пам’яті Святішому Патріарху Володимиру євангельське порівняння було дуже приємне.
Молімо Господа Бога, щоб оздоровив християнський дух нашої Церкви і нашого Українського народу і всіх нас об’єднав у Помісній Православній Церкві Українського народу, щоб ми, як ангели, взивали один до одного і говорили: «Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його!». І нехай похитнуться «верхи врат від голосу тих, що викликували», і нехай дім Божий (Україна) наповниться пахощами чеснот Божих. (Іс. 6: 1-4).
Святе Письмо оповідає, що суддя ізраїльського народу Самсон ішов у своїх справах. Йому назустріч іде молодий лев. А в нього в руках не було нічого. І зійшов на нього Дух Господній, і він розірвав лева, як козеня. Через кілька днів після того зайшов Самсон подивитися на труп лева, а там рій бджіл і мед. (Суд. 14: 5-8). Так Всесвятіший Варфоломій переміг противників Української Церкви, як суддя Самсон розірвав лева, наче козеня, і приніс насолоду Українській Церкві й Українському народові. Насолоджуючись медом ласки Божої, хвалімо Бога і молімося за здоров’я Його Всесвятості, Всесвятішого Патріарха Вселенського Варфоломія, і співаймо Богу, як Давид співав: «Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому. Промовляйте Богові: “Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої. Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!” Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими!» (Пс. 65: 2-5).
Христос Спаситель, як властиво людям, мав друга Лазаря, який захворів і помер, і вже чотири дні як був покладений до гробу. Христос Спаситель приходить до гробу Свого друга. Сестра Лазаря до Ісуса Христа каже, що минуло чотири дні, і тіло уже смердить. Ісус Христос закликав до Лазаря, який уже чотири дні перебував у пеклі: Лазаре, іди сюди. І вийшов померлий, зв’язаний по руках і ногах. (Ін 11: 39-44). Так Господь оживив Українську Помісну Православну Церкву і довірив Всесвятішому Варфоломію розв’язати руки і ноги воскреслій Українській Церкві, яку майже чотири століття як убила і похоронила злюща, як Єзавель, дочка Української Православної Церкви – Церква Російська (РПЦ). Забрала виноградник – спадщину, Богом даровану; державу, землю і власників загноїла по тюрмах, по сибірах, по уранових рудниках. А нині звідти черпає статки і поневолює нові жертви.
Господи, опам’ятай їх. Господь устами Всесвятішого Варфоломія оживив нашу Церкву, як померлого Лазаря, і сказав: розв’яжіть, нехай іде. Молімо Господа Бога за здоров’я і спасіння Його Всесвятості, Всесвятішого Патріарха Варфоломія. Ходімо дякувати Богу за Його милість:«Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле. Співайте Господу і благословляйте ім’я Його. Благовістіть день у день про спасіння Його. Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його. Бо великий Господь і вельми хвальний… Господь небеса сотворив. Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його. Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь. Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його. Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля. Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою. Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його. Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа. Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю» (Пс. 95: 1-13), бо «славою Господньою повна вся земля» (Чис. 14: 21). Молімо Бога, щоб наповнив славою Своєю дану нам Богом українську землю.
