Ісус Христос показав нам як будувати життя, щоб перемагати ворогів тілесних й духовних і забезпечити собі вічність в Бозі.
Народ божий згрішив і виявився нездатним вибратися з свого падіння. Суспільний гріх дуже важко лікувати. Кожний себе вважає за гідного і чекає, що сусід повинен стати кращим. В таких випадках Господь допускає війну, а війна очищує злочинне суспільство. Так було в Юдеї.
Пророки Ісая і Єремія дорікали народу і князям: князі содомські, народе гоморський! Але докори і застереження не принесли сподіваних плодів. Іс.1,10. Тоді Господь дає хоробрість воїнам вавилонським і перемогу цареві Навуходоносору над впалим народом Юдеї.
Після перемоги Навуходоносор, цар Вавилонський, назначає царем Юдеї і Єрусалима Седекію з роду Давидового. Седекія був молодий чоловік, мав тільки двадцять один рік і царював одинадцять років. Він робив зло перед Господом, не зважав на слова, сказанні пророком Єремією від уст Господа.
Цар Навуходоносор поклав його царем над Юдеєю, і Седекія поклявся язичницькому цареві в вірності, але в ім’я істинного Бога, Якого сповідував Седекія.
Седекія зв’язав себе цареві Навуходоносору клятвою в ім’я Господа ізраїлевого, але загордилося серце його і він порушив, відкинув, зневажив клятву і переступив закони Господа Бога Ізраїлевого. 2Єзд 1,48.
Цар Седекія зв’язав себе духовно, бо клявся в ім’я істинного Бога. А пізніше, коли зрадив клятву, відійшов, виокремився від царя Навуходоносора. Цар Навуходоносор знову повернувся до Юдеї і цар Седекія став зв’язаний фізично царем Навуходоносором.
Клятва, дана царем Седекією в ім’я Господа, повернулася помстою на його ж голову. Навуходоносор повертається в Єрусалим, полонить царя Седекію, на його очах вбиває його синів, а самому Седекії виколює очі і за руку ведуть його до Вавилону в полон.
Не можна гратися іменем Божим. Якщо ти поклявся перед Господом Богом, ти мусиш клятву виконати. Розважними і відповідальними мусимо бути до слова клятви, щоб не зробити собі перешкоди у виконанні доброго діла. Зрада клятви відомщується, як у царя Седекії, знищенням роду тут на землі і ганьбою роду в духовному світі.
Ми завжди фахово на Бога гніваємося, що Господь Бог нам дає не добру долю. Господь через пророка Єремію показує нам як ми самі собі будуємо долю. Але Господь Бог у нас завжди винуватий. Цар Седекія покликав до себе пророка Єремію, щоб визначитися як краще зробити.
Єремія сказав Седекії: так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ти вийдеш до князів царя Вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий, і (рід) дім твій; а якщо не вийдеш до князів царя Вавилонського, то це місто буде віддане до рук халдеїв, і вони спалять його вогнем, і ти не уникнеш рук їхніх.
І сказав пророку Єремії цар Седекія, проявляючи малодухість, що не послухається слова Божого, бо віддадуть його на глум. Тоді сказав Єремія: не віддадуть; послухай голосу Господа у тім, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і жива буде душа твоя. А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь:
ось, усі дружини, які залишилися у домі царя Юдейського, відведені будуть до князів царя Вавилонського, і скажуть вони: «тебе звабили і перемогли друзі твої; ноги твої занурилися у багно, і вони віддалилися від тебе».
І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш рук їхніх; але будеш узятий рукою царя Вавилонського, і зробиш те, що місто це буде спалене вогнем. І сказав Седекія Єремії: ніхто не повинен знати цих слів, і тоді ти не помреш. Єр.38, 17-24.
Отак ми самі для себе будуємо майбутнє. Оце нам подобається, а за це будуть на нас гніватися друзі, оце гарно, а оце корисно. А якщо б ми будували життя за заповідями Божими, тоді Господь нами опікувався б і ми мали б надію в Бозі.
Пророки Ісая і Єремія попереджували народ божий і закликали до виправлення й життя богоугодного, але народ як завжди не чує Бога. Господь в гніві карає народ Божий вавилонською неволею.
У неволі юнаки юдейські виявили велику вірність Богу. За це Господь захотів через них явити вавилонянам велич Божу, серед вавилонян і персів насадити віру в істинного Бога.
Навуходоносор зробив статую бога і наказав, щоб кожний, хто почує музику будь-якого музичного інструмента, падав до землі і кланявся створеній статуї бога Навуходоносора. Пророк Даниїл і три отроки юдейські не хотіли кланятися ідолу Навуходоносора.
Тоді Навуходоносор сповнився гніву і вид лиця його змінився на Сідраха, Мисаха і Авденаго, і повелів розпалити піч в сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її. Дан.3,20. Найсильнішим мужам з війська свого він наказав зв’язати Сідраха, Мисаха і Авденаго й кинути їх в піч, напалену вогнем.
Тоді мужі ці зв’язані були в одязі своєму, а на голові їх пов’язки були, і вкинуто їх у піч, напаленну вогнем. Повеління царя було суворе, і піч напалена була незвичайно. Полум’я вогню з печі убило тих людей, які кидали Сідраха, Мисаха і Авденаго в піч напалену. А ці три мужі, Сідрах, Мисах і Авденаго, упали в напалену вогнем піч зв’язані.
Навуходоносор цар, почув, що вони співають, здивувався і поспішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох чоловіків ми кинули в вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, царю. Дан. 3,20.91.
На те він сказав: ото, я бачу чотирьох чоловіків незв’язаних, що ходять посеред вогню, і немає їм ніякої шкоди; і вид четвертого подібний до Сина Божого.
Тоді підійшов Навуходоносор до уст печі, напаленої вогнем, і сказав: Сідрах, Мисах і Авденаго, служителі Бога Всевишнього, вийдіть і підійдіть. Тоді Сідрах, Мисах і Авденаго вийшли з вогню. І зібралися намісники, воєначальники і радники царя і побачили, що над тілами цих чоловіків вогонь не мав сили, і волосся на голові не опалене, і одяг їх не змінився, і навіть запаху вогню не було від них. Дан.3,93.
Отак Господь своїх вірних виводить з безвихідної небезпеки. Юнаки відмовилися їсти нечисту ідольську їжу, були готові померти, але створеному ідолу не кланятися. Пророк Даниїл був вкинений у яму з левами, але не кланявся ідолам. Отак злий дух може зв’язати, щоб нас у наших потребах змусити служити гріху і зневажати Бога. Та Господь Бог усе бачить і вірних оберігає і спасає їх.
Ісус Христос прийшов на землю, щоб підготувати людство до загробного буття, тобто для Царства Небесного, і подав мораль Небесного світу. Те, що Небесного на землі має подібне, то Ісус Христос використав в готовій формі Лк. 6, 42-49, а інше, властиве лиш небесному, духовному світу, там Ісус Христос будував притчу Мт.13, 31.
Коли Спаситель подав найнеобхіднішу мораль небесну, тоді приносить Себе в жертву Богу Отцю від особи людської природи, тобто повертає людській природі достоїнство, втрачене Адамом в раю; людську природу, освячену, виправдану перед Богом Отцем в Своїй Особі, в Особі Сина Божого, садовить на троні Божого достоїнства; розп’ятого на Голгофі розбійника, що розкаявся, приводить до Бога Отця, як трофей місії Сина Божого на землю, як плід життя і духовних плодів на землі Лк.23, 43.
Апостолів, вихованих в Дусі Небесному, залишає на землі і обіцяє, що буде перебувати з Своєю Церквою до кінця віку Мт. 28,20. За три з половиною років виховання апостоли стали самостійні. Ходили на проповідь, виганяли злих духів Лк. 10,17. Хворих вони помазували маслом і зціляли. Мк.6,13. Як.5,14. Ісус Христос запевнив апостолів, що ублагає Отця Небесного і Отець Небесний пошле Утішителя, Духа Святого Ів. 14,16.
Світ Духа Святого не може прийняти, бо не видить, не знає Його Ів. 14,17. Дух Святий навчить, і нагадає слово Ісуса Христа Ів.14, 28. Спаситель дає Своїй Церкві під проводом, під покровом Духа Святого самостійне управління в межах віровчення Христового.
І дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розрішене на небесах Мт.16,19 На тому праві Церква боролася за чистоту віровчення, проводила Собори всесвітнього масштабу, Собори помісних Церков Дії. 15,6. З того часу. Церква Христова користується свободою понад дві тисячі років. Церква Христова під проводом Духа Святого через єпископів і вчителів Церкви в царстві злого духа, в цьому світі, виховує громадян неба Єф.6,12.
Та, на жаль, ми такі байдужі про наше спасіння, нас ніяке небо не цікавить, ми зараз перебуваємо у царстві злого духа і нас це не лякає, ми навіть віддаємося розвагам, їжі, питву, забавам з милими друзями Лк.15,13.
Господь Бог з Своєї сторони потурбувався про наше спасіння, і то так жертовно в муках і ганебній смерті. Ми в Бозі особистості. Ми володіємо розумом, свободою волі, маємо право вибору.
Коли вибираємо діяння життя, то ми видаємо акт волі – хочу; даємо нашу внутрішню згоду і з того часу ми за те відповідаємо. На нас, за наш вибір, за певний час повертається помста чи винагорода. Ніхто не буде винуватий в наших невдачах чи стражданнях, бо ми самі свідомо зробили свій вибір, і тоді заслужено плачемо чи радіємо тут на землі чи у вічності.
