ПАСХАЛЬНЕ ВІТАННЯ

Христос Воскрес!
В перший день після суботи жінки мироносиці
глибоким ранком прийшли до гробу,
щоб намастити пахощами тіло Ісуса [1]

Свята Церква сьогодні переживає світле Христове Воскресіння. Христос Воскрес в перший день після суботи. Жінки мироносиці глибоким ранком прийшли до гробу, щоб востаннє перед зотлінням тіла виявити почесті Ісусу Христу, намастити тіло Його пахощами. Жінки мироносиці прийшли до гробу та тіла у гробі не знайшли, тому що Людське тіло Ісуса Христа, восьмого дня, чи першого дня після суботи, розкрило передречену небесну обітницю, відкрило людству Предвічну Неосяжну Таїну про людську природу, про яку клявся Господь Аврааму, про перехід людини у нескінченну вічність. Цей день святий, день великий і перевершує інші дні Богом створені. Інші дні були прообразами, тінню дня обіцяного, а цей день святий звеличений воскресінням Христовим, цей день кладе початок позачасового буття і завершує всі обітниці Господні, дарує воскресіння всьому людству, дарує людству вічний спокій, бо підносить людину до Бога, день святий, бо прославлений Воскресінням Христовим. Христос Воскрес і відкрив людству таїну нового буття, буття восьмого дня, духовного життя у вічності.

Перший після суботи день, за Святим Письмом день восьмий, Господь виокремлює. У восьмий день Мойсей наказує звершувати обряд обрізання, щоб вступити в угоду з Господом Богом. [2] Цей обряд навчає, що коли людина прожила земне життя, то перед переходом через Йордан, тобто, після хрещення і переходу до вічності, їй необхідно від духа і тіла відсікти всяку нечистоту. [3] Так зробили сини Ізраїлеві, коли через Йордан перейшли до Землі Обіцяної. Після звершення обряду обрізання Господь сказав Ісусу Навину: Я сьогодні зняв з синів Ізраїлевих посоромлення. Після очищення від осоромлення в обряді обрізання народ Божий святкує Пасху, яка є перемогою над злом. Сім днів святкуй Пасху, а восьмий день – зібрання громади до Скинії, у вічності – до Царства Небесного. Свята постанова для всіх на всю вічність. [4] Після відсічення нечистоти і святкування Пасхи, перемоги над злом, Ісусу Навину і народу Божому явився Вождь воїнства Господнього. Ісус Навин поклонився Йому до землі. З того часу народ Божий почав споживати від дарів Землі Обіцяної, тобто після смерті свята людина повинна вживати Дарів Царства Небесного. [5] Господь прообраз святості восьмого дня являє ще й на священниках. Сім днів не відходьте від дверей Скинії, а восьмого дня звершиться ваше посвячення Богу. [6] Господь поставляє священника і велить священикові приносити жертви за грішника, щоб Господь за молитвою священика очистив і підготував грішника до восьмого дня, до вічності. [7] Господь наказує, щоб берегли синів ізраїлевих, щоб вони не померли в нечистоті своїй і не занечистили святиню Господню. [8] Господь застерігає священника вина і міцних напитків не пити, щоб могти відрізняти священне від несвященного, чисте від нечистого і навчити синів ізраїлевих постанов Господніх. Постанова вічна. [9] Свято восьмого дня Святе Письмо подає, ще після переходу через Червоне море. Сини Ізраїлеві вісім днів святкували перемогу, що є образом хрещення. Так вихований і освячений народ, Господь називає «народ Божий, Царство священників». [10]

За Святим Письмом Пасха Христова, являє світові Царство Небесне, життя восьмого дня, тобто, нестворене буття. Ісус Христос у Своєму Преображенні і у Воскресінні дав апостолам і всім нам бачити і пережити це нестворене світло восьмого дня. Світло Преображення і Воскресіння – це нестворене світло, це сама реальність утаємниченого досвіду, про який сказав св. Симеон Новий Богослов: це реальність Небесного Світу в якій Бог дає Себе пізнавати тим, хто готує себе перейти за межі створеного буття, хто готовий ввійти з Ним у вічне єднання. Єднання з Богом – це блаженство вічне, це довершене, реальне бачення Бога. Бог відкриває себе створінню в образі незбагненного неосяжного світла. Блаженство, чи бачення Бога відчутне як нестворене світло, яке і є Бог. Це таємниця восьмого дня, початок нової вічної сімки. Вона належить майбутньому віку, в якому людина, хто достойний, побачить Бога лицем до лиця. [11] Однак ті, хто достойний – поєднуються з Богом вже в цьому житті, удостоюються бачити Царство Боже, що прийшло в силі, [12] яким бачили його Мойсей на горі Синай, учні на горі Фавор в день преображення і Апостол Павло, який був охоплений світлом нествореним в пустині. Архідиякон Стефан, коли його каменували, бачив відкриті Небеса і Славу Божу. [13]

Світло, побачене учнями на Фаворі, як стверджують отці Церкви, не було створеним звичайним світлом світу цього, це було світло, властиве Богові за Його природою. [14] Світло Слави Господньої вічне, безпочаткове, позачасове і позапросторове, яке перебуває над всім створеним. Воно являється у Старозавітних явленнях як Слава Господня, яка являлася синам Ізраїлевим, тобто людям створеним, страшною і нестерпною, до приходу Христа Слава Господня була для людини недоступною. [15] Тому апостол Павло, коли був ще людиною зовнішньою, бо не вірив у Ісуса Христа, в дорозі до Дамаску був засліплений явленням цього світла. Навпаки – Марія Магдалина в Ісусі Христі змогла побачити світло Воскресіння, що наповнило гріб і освітлювало все, що в ньому знаходилося, хоч світло чуттєве, наше земне, ще не освітлило землю. У час Втілення Сина Божого Божественне світло як би зосереджується в Боголюдині, в Якій, за словами апостола Павла, перебувала вся повнота Божества тілесно. [16] Саме це світло Божества, цю Славу Господню, властиву Христу за Його Божественною природою й виявилися здатними побачити Апостоли саме в мить позачасову, в хвилину коли Він преобразився. Ніякої зміни не відбулося в Боголюдині на горі Фавор, але для апостолів це було виходом з часу та простору, усвідомленням реальностей вічних. Світло Преображення Господнього не починалося і не закінчувалося, – каже св. Григорій Палама. Воно було не обмежене простором і не сприймалося чуттєво, хоч і було тоді на Фаворі бачене очима тілесними… Але зміною своїх почуттів, тайновидці Слави Господа перейшли від тіла до Духа.

Апостоли отримали в уділ благий Божественну милість. Людина в Бозі, в воскресінні Христовому сама стає якби Світлом, і зі Світлом знаходиться, і разом зі Світлом свідомо бачить те, що без такої благодаті приховане від неготових людей, піднявшись не тільки над тілесними почуттями, але й над усім, що нам недуховним відомо. Євангеліє від апостола Івана, який нам Церква являє в образі орла, підносить людину Божу над усе земне і часове і в Дусі Божому людина очищеним серцем бачить Бога, Який є Предвічним Світлом, відкриває Себе святим, і вселяється в тих хто любить Його і хто Йому любий. Таким Світлом Слави Господньої сам апостол Іван Богослов бачив усю вічність. Таким чином, одне і те ж нестворене Світло восьмого дня дарується, звідомляється всій людині, даючи їй здатність жити у приєднанні до Пресвятої Тройці. В тому приєднанні до Бога праведники засяють як сонце. [17] Це і є Пасха Христова, це і є блаженство майбутнього віку – це той обожнений стан створених істот, в якому Бог буде «усім у всіх», [18] не за Своїм єством, а за Своїм світлом, інакше кажучи, з благодаті нествореного Світла, невимовної величі Триосібної єдиної Природи. Таємниці ці на землі можуть бути пізнані, чи, вірніше, досвідом осягнуті, тільки святими, тими, хто живе у досконалому єднанні з Богом, хто переображений, перероджений благодаттю і належить скоріше життю майбутнього віку, ніж до нашого земного життя.

Дорогі православні християни, у Церкві Христовій завдяки небесним таїнам хрещенню, сповіді і прийняття Святого Тіла Христового, людина відсікає всіляку нечистоту духа і тіла і являється здатною перейти за Йордан земного буття, виявитися здатною споживати дарів Землі Обіцяної, Небесного Царства, і поклонятися Небесному Цареві, Вождю воїнств Небесних всю вічність. Нехай Господь дарує уділ благий всьому народові Буковини, України, а найбільше, найперше нашим воїнам, які борються за Церкву і за Батьківщину. І тих, що вже перейшли за межу земного Йордану, які віддали своє життя на вівтар українського народу, нехай Господь Бог прийме у світлиці Царства Небесного і дасть їм і нам споживати від нестворених дарів, дарів Небесної Слави, нехай вони засяють як сонце у Славі Отця Небесного.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Чернівці. Пасха Христова, 2023 р.
митрополит Данило

[1] Мк. 16, 1; [2] Бут. 21, 4; Лев. 12, 3; [3] І. Нав. 5, 1; [4] Вих. 12, 14; [5] І. Нав. 5, 8-14; [6] Лев. 8, 33; Лев. 9, 1; [7] Бут. 20, 7; Іов 42,8; [8] Вих. 15, 31; [9] Лев. 10, 9-10; [10] Вих. 19, 6; [11] Вих. 33, 11; [12] Мк. 9, 1; 1 Кор. 4, 20; [13] Дії. 7, 56; [14] Вих. 16, 10; [15] Вих. 24, 16-18; [16] Кол. 2, 9; [17] Мт. 13, 43; [18] 1 Кор. 12, 6

Коментар на пасхальне вітання митрополита Данила.

У Ісуса Навина прообраз загробного шляху.

Ісус Христос у 17-й главі євангелія від Івана накреслює реалії шляху після смерті. Перехід через червоне море – це хрещення, тобто усиновлення людини Богу, людина звільнена від сили зла. Господь після Хрещення ще дає людині життя прожити, визначитися чи служити Богу чи служити собі, себе боготворити. Людина завершує життя і переходить в інше загробне буття.

Йордан розступився. Одна вода пішла за течією, але інша проти течії, людина йде не за злом, а проти зла. Перехід за Йордан сухою ногою, пройденим шляхом за Ісусом Христом.

Обрізання – це відсічення набутої життям нечистоти. (Господь Своєю Святістю покриває посоромлення людини). Після звільнення від нечистоти Пасха є торжеством, перемогою над смертю, входом до Царства Небесного. Людині, вихованій Церквою, явився Вождь воїнства Господнього. Людина приносить Йому поклін до землі. З того часу людина починає споживати від дарів Землі Обіцяної – Царства Небесного, тобто жити життям у Бозі.
Господь Ісус Христос прийняв, як зауважує апостол Павло, природу не ангелів, а насіння Авраамове, тобто тіло, природу людську. Ісус Христос людину всиновлює Богу Отцю, щоб через Людську, прославлену в Ісусі Христі, Природу (через Св. Причастя, яке робить людину спільником прославленої в Бозі природи) явити людині можливість побачити Велич Слави природи Божественної, не створеної.
Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе; Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа. І нині прослав Мене (Людську Природу) Ти, Отче, в Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу. Слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли. Я за них благаю, — не за весь світ благаю, (ніхто з них не загинув, тільки син погибельний). Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина. І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною. Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім. Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине; (Велич Слави Божої ясніша за сонце у сім разів; хто не вдивлявся в сором той побачить Велич Слави Божої) Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, Отче, ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені (Моїй Людській Природі). Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.
Тільки вірні і ревні люди, однієї з Ісусом Христом Природи (через Причастя) стануть здатними споглядати Нестворене Світло, тобто Нестворену Божу природу через спорідненість природи з Боголюдиною.