Пожертва-Донат

Правда в Бозі

Поділитися:
FacebookTwitter

Дорогі читачі наших дописів, ми комусь добре навкучилися і з нами почали нерівну боротьбу. Ми не боремося, а шукаємо правди в Бозі. Та, нажаль нам, людям, властиво завжди боротися хто за що; одні за правду, інші проти правди. Народ каже, що піп у дзвін, а злий у клéпало, щоб і його ся телéпало. Відколи злий ангел породив зло, з того часу стала безупинна боротьба за зло чи проти зла. Миру немає. Те, що приховано в цій боротьбі, Господь викрив у Святому Письмі.

Злий дух породив зло. Оскільки злий дух побачив, що людина — образ Божий, має якусь вартість в очах Божих, захотів людину обваляти в бруді, щоб Господь відвернувся від людини. Людина, зі старання зла, все-таки порушила заповідь Божу. Маючи вже якусь базу, злий дух потурбувався, щоб людина народжувалася не з любові до Бога, як громадянин Неба, а щоб народжувалася з похоті, яку збуджує злий дух (Пс. 50:7; Прем. 7:2). Апостол Павло про це каже: розумом моїм любуюся в законі Божому, а в членах моїх бачу інший закон, який воює проти закону ума мого і полонить мене (Рим. 7:22). Отак народжуються люди не синами Богу, не громадянами Неба, а синами гніву Божого. Коли так сталося, то Господь попустив злу втішитися. Господь сказав до людини: смертю помреш (Бут. 2:17). Людину Господь покарав смертю, але покарання приховувало в собі помилування. Господь за зло людину покарав смертю, а коли людина упокорено усвідомила і прийняла покарання, тоді вона заслуговує на помилування. Так роблять люди. Злочинця судять за помилку, але коли людина більше помилок не допускає, то набуває зі всіма рівні права. Милосердний Господь тим, що випадково помилилися, подає захист. Відплата за гріх — смерть (Рим. 6:23). Покаранням смертю Господь людині дає захист предвічних Божих намірів про людину. Зло смертю людини тішилося тисячоліттями, а Небо страждало, стало закритим. Зло п’яне від щастя.

Небо людину, народжену з похоті, в членах якої вирує гріх, покликує до правди Божої. Зло не здатне було святу правду Божу в людині вбити до кінця. Господь закликав, а людина відгукнулася, пішла за Богом, за Святою Предвічною Правдою. Тоді до людини, в якій зло не вбило правди, приходить Сам Син Божий, Сама Предвічна Правда, прийнявши природу людини в Особі Ісуса Христа. Предвічна Правда в людській природі вступає в двобій зі злом, перемагає зло, і людині, полоненій злом, навіть вже захищеній смертю, дає ще сім видів захисту, сім Таїнств в Христовій Церкві. В хрещенні людина, народжена з похоті, стає названим сином Богу (Мк. 1:11), в сповіді людина перепрошує за свої помилки і отримує прощення гріхів (Лк. 5:24), у Святому Причасті, з благодаті Божої, людина отримує найближчу єдність з Самим Богом, Предвічною Правдою (Ів. 17:21; Пс. 81:1).

Інший аспект боротьби зла проти Бога, проти Божої Правди. Ісус Христос, як Боголюдина, прийшов у світ, де князем є злий дух, і насадив мораль Неба. Зло обурилося і розіп’яло Предвічну Правду. Правда, видається, що терпить поразку, але Правда переможена, розіп’ята, ще на хресті, вже в останні хвилини пекельних мук і смерті, прозрілому злочинцеві розбійникові заявляє, що ще сьогодні буде з Ним у Раю (Лк. 23:43). Є отакий вигляд боротьби проти предвічної Божої Правди. На жаль, це порожня боротьба в Церкві. Кожна конфесія, вартує чи не вартує уваги у Бога, а зухвалістю людей тягне рядно на себе.

Ота пекельна кривава боротьба проти Самого Бога точиться від створення світу (потоп, Содом й Гоморра…). Проти породженого зла Небо викладає сім і більше видів порятунку, захисту. Тут не можна більше нічого додати, можна тільки сказати — такою невмирущою є Божа Правда. Розпинателі вже Предвічну Правду осоромили хрестом і вбили. Ще не встигли один одного привітати з перемогою, як чують, що Він воскрес. Переможці вже знову переможені. Розпинателям правди властиво за програну боротьбу гніватися навіть тисячами років, не визнавати своєї поразки, як розпинателі і як зловмисний розбійник на хресті. Предвічна Правда звеличує кінцеву перемогу, а правдолюби терплять і приймають вінці звеличеної перемоги. Правда Божа від такої боротьби не страждає. Ця порожня боротьба вже десятиліттями точиться проти Української Помісної Православної Церкви і Української Держави.

Яким методом би ми не боролися проти Святої Божої Правди, та Правда не постраждає. Смерть, як перший захист, апостол Павло називає спокоєм, є святим прощенням для тих, що люблять Правду. Апостол Петро застерігає борців проти Правди і заявляє, що Господь не пощадив злих ангелів, а віддав їх вічному мороку (2Пет. 2:4). Де є гарантія, що людей злочинних, борців проти Божої Правди Господь помилує чи виправдає. Помилування чи виправдання Боже відбувається за рахунок Святості Божої, а не зі скарбниці заслуг Апостолів чи Церкви, чи патріархів, а виключно зі святості Самого Бога (Пс. 88:36). Чи удостоїтися такої честі, щоб Господь покрив негідника Своєю Святістю? (Іс. 43:25; 48:11) Ми кажемо в молитві.. Пресвята Тройце, помилуй нас, Господи очисти гріхи наші, … зглянься і зціли немочі наші імені Твого Ради, тобто, святістю Твоєю покрий мої помилки.
Розпинателі вже дві тисячі років гніваються на Святу Предвічну Правду, та від того нічого не змінилося. Поневолювачі теж мають право гніватися, але Правда Божа повинна бути на своєму місці. На дописи для правдолюбів можна гніватися, та це не зупинить дії Предвічної Правди Божої. Ісус Христос вельми яскраво сказав, що коли ці замовкнуть, то каміння заговорить (Лк. 19:40). Господь весь благородний світ підняв на боротьбу проти зла (Іс. 6:10; 33:15). Тільки духовно сліпий, спалений у своїй совісті (1Тим. 4:1-2), свідомо цього не хоче побачити (Мт. 13:14).

Поділитися:
FacebookTwitter
Читайте також