Православна Церква святкує 1-го січня пам’ять святителя Василія Великого. Його архіпастирське служіння подарувало світові неймовірну глибину премудрості духовної. Василій Великий заглибив увагу Церкви в розуміння таїн духовного подвижництва християнина і розкрив таїну вчення про Пресвяту Тройцю. Сьогодні ми зупинимося на роздумах слів святителя Каппадокійського про спокусу:
«Моряк випробовується і набуває досвіду через море, змагальник випробовується на змаганнях, великодушна людина – нещастями, а християнин випробовується спокусами.»
Отже спокуса мусить бути, щоб християнин сформувався в духовний діамант під її тиском.
Святе Письмо відкриває, що першу людину спіткала спокуса і людина не встояла в випробуванні: змій обманув мене і я їла, – засвідчує Єва. Бут. 3,13. Спокуса, яку прийняла Єва, занапастила весь рід людський і на землю звела прокляття. Бут.3,17. Спокуса, як певна духовна сила, вже в час створення людини була. Господь людину застерігає, що є небезпека: не їж овочу забороненого, бо смертю помреш. Бут.2,17.
Звідки ж тоді й коли з’явилася спокуса у нашому світі? Святе Письмо дуже утаємничено сповіщає звідки взялася сила спокуси.
Апостол Іван Богослов мав наступне видіння: Він бачив жону, оповиту сонцем; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок. Об.12,1. І дракона величезного червоного з сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців. Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю. Об.12,3-4.
Відбулася на небі війна: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них, та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі. І скинутий був великий дракон, древній змій, званий дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, скинутий на землю, і ангели його скинуті з ним. Об.12, 9.
Іван Богослов почув гучний голос на небі, який промовляв: нині настало спасіння, і сила, і царство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий наклепник братів наших, який зводив наклепи на них перед Богом нашим день і ніч. Об. 12,10.
На небесах зітхнули, бо скинули наклепника, який між божим створінням руйнував мир день і ніч. Ів.8,44; Іов.1,6. Та сказали: горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу. Об. 12,12.
Чомусь Святе Письмо злого ангела називає драконом. А книга праведного Іова злого ангела називає левіафаном, тобто драконом чи крокодилом. Він міцної будови тіла, міцний силою, підступний, відважний і жорстокий мисливець. Це дуже влучний опис образу злого духа.
Спокуса мусить бути і індивідуальна, і суспільна. Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну. Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного. Мт.18,7.
В Євангелії під термінами рука, нога, око розуміються протизаконні, гріховні вчинки, які людині так милі, такі ж бажані як рука, нога чи око. Проте, заради спасіння їх краще відсікти. Це спокуса індивідуальна. Тобто ми говоримо про те, наприклад: стати на молитву чи полежати і відпочити; або розважитися з милими приятелями. Женитися за красуню чи дівицю господарну? Виходити заміж за парадного красеня чи за скромного сім’янина? – ось кілька моментів з нашого індивідуального життя.
Адам мав, споглядаючи створений Богом світ, пізнавати мудрість Божу. Господь і нас навчає цьому баченню. Так ми помічаємо, що ті рослини, які бурно і розмаїто цвітуть, захоплюють увагу, але плодів пожиточних не приносять. Рослини, які скромно цвітуть самі, їхні плоди лікувальні чи корисні, як льон, жито, пшениця…
Суспільна спокуса.
Вибори глави Церкви чи держави. Святе Письмо навчає, що ми обираємо керівника не з найкращих. Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевишній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє над ним приниженого між людьми. Дан.4,14.
Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це — суєта і тяжка недуга. Екк.6,2. Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. Господи, Боже Сил. Блаженна людина, яка уповає на Тебе. Пс.83,12. Спокусою для людини є гроші, майно, будівля, транспорт, намисто, їжа, питво…
Ангели спокусилися власною величчю, яку Бог дарував їм при створенні. Содомляни спокусилися ангелами, які прийшли до Лота. Бут.13,13. 19,24. Веніамити звабилися наложницею. Суд. 20,5. Господь показав наслідки спокуси розпусти. Поблажливість до дітей закінчується пагубою дітей ще перед смертю батьків. Цар Давид ніяк не покарав сина Амона за смертний злочин. 2 Цар.13,20.28; 15,10; 18, 14. Через те втратив двох синів. Цар Саул зневажив пророка Самуїла, двадцять років шукав як вбити невинного Давида через те загинув самогубством. 1 Цар.31,4. Отак відомщується кожна спокуса яку прийме людина.
Спокуса ангелів
Святе Письмо продовжує розкривати самодостатність злого ангела. Пророк Єзекіїл мав видіння про царя міста Тиру, який став образом впалого ангела денниці, спокусника людини. За те, що піднеслося серце твоє і ти говориш: я бог, сиджу на сідалищі Божому і, будучи людиною (створінням), а не Богом, ставиш розум твій нарівні з розумом Божим, твоєю мудрістю і твоїм розумом, ти придбав собі багатство й у скарбниці твої зібрав золото і срібло; великою мудрістю твоєю…
Так говорить Господь Бог: оскільки ти розум твій ставиш нарівні з розумом Божим, ось, Я наведу на тебе іноземців, найлютіших з народів, і вони оголять мечі свої проти краси твоєї мудрості і затьмарять блиск твій; зведуть тебе у могилу, і помреш … смертю вбитих.
Чи скажеш тоді перед твоїм убивцею: «я бог», тоді як у руці того, хто уражає тебе, ти будеш людина, а не бог? Ти помреш від руки іноземців смертю необрізаних;…
Так говорить Господь Бог: ти печать досконалості, повнота мудрості і вінець краси. Ти знаходився в Едемі, у саду Божому; твій одяг був прикрашений усяким коштовним камінням; рубін, топаз і алмаз, хризоліт, онікс, яспис, сапфір, карбункул і смарагд і золото, все, майстерно посаджене у тебе у гніздах і нанизане на тебе, приготоване було в день створення твого. Ти був помазаним херувимом, щоб осіняти, і Я поставив тебе на те; ти був на святій горі Божій, ходив серед вогнистих каменів. Ти довершеним був на путях твоїх від дня створення твого, доки не знайшлося в тобі беззаконня.
Від великого обсягу торгівлі твоєї внутрішнє твоє наповнилося неправдою, і ти згрішив; і Я скинув тебе, як нечистого, з гори Божої, вигнав тебе херувим, який осіняє, із середовища вогнистих каменів.
Від краси твоєї загордилося серце твоє, через марнославство твоє ти погубив мудрість твою; за те Я повалю тебе на землю, перед царями віддам тебе на ганьбу. Безліччю беззаконь твоїх у неправедній торгівлі твоїй ти осквернив святилища твої; і Я виведу із середовища твого вогонь, який і пожере тебе: і Я перетворю тебе на попіл на землі перед очима всіх, що бачать тебе. Усі, що знали тебе серед народів, здивуються щодо тебе; ти зробишся жахом, і не буде тебе повіки. Єз. гл. 28.
Спокуса є і мусить бути. Хто такий денниця і як він працює?
У славі Божій цей ангел був Богом створений, вихований і прикрашений вогненним камінням. Єз.28,14.15. Від пересичення благами загордився. Перестав працювати з відома і благословення Божого. Єз.28, 17.18.19. Став, Божими дарами, без згоди на те Божої, тобто, обманюючи Бога став працювати на своє звеличення, тобто, дарами Божими будувати собі честь і марнославство. Ів.8,44.
За прикладом денниці на землі теж вироджуються марнослави. Оце на землі буває подібне як серед ангелів. Хто очолює будь-яку організацію і не собі будує честь, а його руками організацію будує Бог, тоді за рахунок лагідності очільника прилаштовується марнолюб і марнослав.
Йому видається, що очільник глупий, а він використає порядність очільника і собі створить ім’я, і Божу честь і честь очільника перетягне на себе. Таке може бути в оточенні богобоязного президента, прем’єра, очільника області, міста…
У сім’ї син, дочка, зять, невістка і всі, хто чужими заслугами собі будує ім’я, викрадає славу… Подібне може мати місце і в оточенні глави Церкви, єпархіального архієрея, якщо знайдемо цих очільників богобоязними.
Чи не впадають у пута Церкви, коли одні міряються вселенського патріарха зганьбити, інші пориваються перехопити владу у Ісуса Христа? Деякі Церкви, наче імперії, впадають у пута владолюбства – поневолюють одні одних.
А якщо детально, то єпископ налагодив єпархію майже ідеально. А тут хитрий (не розумний в Бозі) та безбожний священник, який ім’я архієрея і ім’я Боже гарненько використовує на показуху, на люди і йому це вдається, і його прославляють.
Так привласнюють собі честь батьків син, дочка, зять, невістка і всі інші. Але що з таким марнославом буде в кінці? Ісус Христос таїну денниці висвітлює і застерігає: бачив сатану, який як блискавка впав з неба. Лк.10,18.
Святе Письмо попереджає: горе тим, що живуть на землі, бо до них зійшов диявол в великій лютості. Об.12,12. Злий дух важився спокусити самого Ісуса Христа марнославством, бо поставив Його на крилі храму та пропонував кинутися в низ, опираючись при цьому на Слово Боже. Та Ісус Христос спокусу переміг. Мт.4,5. 7.
Отак денниця світу духовного вишукує денниць земних, тілесних. Якщо злий дух на землі будь-кому послужить будь-чим, то такий буде злому духові відробляти всю вічність. Ось це вигляд земних тілесних денниць.
Наслідки
Пророк Ісая показує як зваблює спокуса і які безвідрадні наслідки падіння. Тут Святе Письмо веде мову про владолюбця, царя Навуходоносора, і тут ми маємо обов’язок кожний побачити себе відповідно до нашої гріховності.
Цар Навуходоносор завоював багато народів і, наче, всім народам дав мирне співіснування, але багато пролив невинної крові. Тому пророк Ісая прозирає невидимий духовний світ і перестерігає нас, як Господь перестерігав Адама у раю.
Я дав повеління обраним Моїм і закликав для звершення гніву Мого сильних Моїх, які торжествують у величі Моїй. 4 Великий шум на горах, ніби від багатолюдного народу, бунтівний шум царств і народів, які зібралися разом: Господь Саваоф оглядає бойове військо. 5 Ідуть з далекої країни, від краю неба, Господь і знаряддя гніву Його, щоб скрушити усю землю. 6 Ридайте, бо день Господа близький, іде як руйнівна сила від Всемогутнього. 7 Від того руки у всіх опустилися, і серце у кожної людини розтануло. 8 Жахнулися, судома і болі схопили їх; мучаться, як та, що народжує, зі здивуванням дивляться одне на одного, обличчя у них розгорілися.
9 Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і палаючою люттю, щоб зробити землю пустелею і знищити з неї грішників її. 10 Зірки небесні і світила не дають від себе світла; сонце меркне при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм. 11 Я покараю світ за зло, і нечестивих — за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілості гордих, і принижу пихатість гнобителів; 12 зроблю те, що люди будуть дорожчі за чисте золото, і мужі — дорожчі за золото офирське. 13 Для цього потрясу небо, і земля зрушиться з місця свого у люті Господа Саваофа, у день палаючого гніву Його.
14 Тоді кожен, як переслідувана сарна і як покинуті вівці, повернеться до народу свого, і кожен побіжить у свою землю. 15 Але хто попадеться, буде проколотий, і кого схоплять, той упаде від меча. 16 І немовлята їхні будуть розбиті на очах їхніх; доми їхні будуть розграбовані і дружини їхні знечещені. 17 Ось, Я підніму проти них мидян, які не цінують срібла і не мають пристрасті до золота. 18 Луки їхні уразять юнаків і не пощадять плоду утроби: око їх не зласкавиться над дітьми.
19 І Вавилон, краса царств, гордість халдеїв, буде знищений Богом, як Содом і Гоморра, 20 не заселиться ніколи, й у роди родів не буде жителів у ньому; не розкине аравитянин намету свого, і пастухи зі стадами не будуть відпочивати там. 21 Але будуть жити у ньому звірі пустелі, і доми наповняться пугачами; і страуси оселяться, і кошлаті будуть скакати там. 22 Шакали будуть вити у палацах їхніх, і гієни — у розважальних домах. Іс.гл.13.
Іс. Глава 14. 3 І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений, 4 ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво! 5 Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик, 6 який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням. 7 Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радості; 8 і кипариси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: «з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас». 9 Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх. 10 Усі вони будуть говорити тобі: і ти зробився безсилим, як ми, і ти став подібним до нас! 11 У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черв, і черв — покров твій. 12 Як упав ти з неба, денниця, син зорі, розбився об землю, який топтав народи. 13 А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі; 14 зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього». 15 Але скинутий у пекло, у глибини пекельні. 16 Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства, 17 всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?». 18 Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй усипальниці; 19 а ти повалений поза гробницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп, 20 не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв. 21 Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами. 22 І повстану на них, — говорить Господь Саваоф, — і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, — говорить Господь. 23 І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, — говорить Господь Саваоф. 24 З клятвою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться, 25 щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх. 26 Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи, 27 бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, — і хто відверне її? Іс.гл.14.
Пророки як пророк Єзекіїль і пророк Ісая доповнюють оди одного. Перший пророк дуже детально описав велич деннииці до падіння і земну велич владолюбів, коли владолюби влюбилися самі в себе і повернули дари Божі їм Богом даровані на своє прославлення, на своє збагачення.
Так говорить Господь Бог: у той день, коли він зійшов у могилу, Я засумував за ним, зачинив заради нього безодню і зупинив ріки її, і затримав великі води і потьмарив по ньому Ливан, і всі дерева польові були у тузі по ньому. 16 Шумом падіння його Я привів у трепет народи, коли звів його у пекло, до тих, що відійшли у могилу, і зраділи у пекельній країні усі дерева Едема, відмінні й найкращі ливанські, усі, що п’ють воду; 17 бо і вони з ним відійшли у пекло, до уражених мечем, і союзники його, які жили під тінню його, серед народів. 18 Отже, якому з дерев едемських дорівнював ти у славі і величі? Але тепер нарівні з деревами едемськими ти будеш зведений у пекло, будеш лежати серед необрізаних, з ураженими мечем.Єз.31,18. 12 Від мечів сильних упаде народ твій; усі вони — найлютіші з народів, і знищать гордість Єгипту, і загине вся безліч його.Єз.32.12. 21 Серед пекла будуть говорити про нього і про союзників його перші з героїв; вони впали і лежать там між необрізаними, убиті мечем. Єз.32,21. 25 Серед уражених дали ложе йому з усією безліччю його; навколо нього гроби їхні, всі необрізані, уражені мечем; і оскільки вони поширювали жах на землі живих, то і несуть на собі ганьбу нарівні з тими, що відійшли у могилу і покладені серед уражених. Єз.32,25. 27 Чи не повинні і вони лежати з полеглими героями необрізаними, які з військовою зброєю своєю зійшли у пекло і мечі свої поклали собі під голови, і залишилося беззаконня їхнє на кістках їхніх, тому що вони, як сильні, були жахом на землі живих. 28 І ти будеш скрушений серед необрізаних і лежатимеш з ураженими мечем. Єз.32,27.28.
Другий пророк (Ісая) до подробиць описав, як наведено вище, наслідки гріха владолюбства і вбивства у цьому світі і країні темряви, яку самі собі своєю пихатістю побудували і в яку впали самолюби духовні і земні.
Дорогі християни, спокуса мусить бути і індивідуальна і суспільна, але 7 Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. Мт.18,7. Через спокусу загинуло багато людей невинних від руки людей владолюбних, розпусних, ненаситних…
Дiла тіла явні: це — перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, 20 iдолослужiння, чародiйство, ворожнеча, чвари, заздрiсть, гнiв, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресi, 21 ненависть, убивство, пияцтво, безчинство i таке інше. Попереджаю вас, як i ранiше попереджав, що тi, хто так роблять, Царства Божого не успадкують. Гал5,19-21.
Дух християнина, що терпить спокусу і противиться їй, Господь укріплює, щоб дарувати йому перемогу над нею.
Близький час його, і не забаряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і приліпляться до дому Якова. 2 І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візьме у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми. Іс. 14, 1-2
22 Плiд же духа є: любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра, 23 лагiднiсть, стриманiсть. Hа таких немає закону. 24 Але тi, що Христовi є‚ тіло своє розп’яли з пристрастями i похотями. 25 Якщо ми живемо духом, то за духом повиннi й дiяти. 26 Hе будьмо марнославнi, один одного дратувати, один одному заздрити. Гал.5,21.
5 Hа сором вам кажу: невже немає серед вас жодного розумного, який мiг би розсудити справи мiж братами своїми? 6 Але брат iз братом судиться, та ще й перед невiрними. 7 I те вже зовсiм сором для вас, що ви судитеся мiж собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпiти нестатки? 8 Але ви самi кривдите i вiднiмаєте, та ще й у братiв. 9 Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: нi блудники, нi iдолослужителi, нi перелюбники, нi малакiї, нi мужоложці, 10 нi злодiї, нi лихварi, нi п’яницi, нi лихословцi, нi хижаки — Царства Божого не успадкують. 1 Кор.6,5-9.
Ми побачили дію спокуси на тих, які прийняли її. Святе Письмо дивує силою благодаті на тих, які перемогли спокусу. Дух Святий застерігає.
4 Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі; 5 не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене, 6 і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх. Вих.20,6. Втор.5,10.
Дух Святий в Старозавітній Церкві давав настанови і застереження, і ті настанови мають силу вічності. Воззвав до Авраама ангел Господній з неба і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,] то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сíм’я твоє містами ворогів своїх; і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого. Бут.22,18.
Спаситель вказує юдеям, що ще тоді Бог Авраамові обіцяв і виконав обіцяне. Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів. Ів.8,56.
Запалюючи дух воїнів до боротьби за батьківщину, Юда Маккавей приводить воїнам приклад переможців спокуси. Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність. Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту. Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства. Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем. Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю. Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки. Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо. Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я. Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів. Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть. 1 Мак. 2,52.
Ісус Христос коли мав вийти на народне служіння після хрещення у Івана Предтечі пішов у пустиню на молитву, просити Бога про допомогу, бо місія поважна.
Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю. Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів. І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом. Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим. І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить. І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її. Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє. Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз. Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе; і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого. І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу. І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю. Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили. Лк.гл.4
На жаль, ми не посвячуємо своє життя Богу і не готуємо себе з святим трепетом на Боже служіння, як це робив Ісус Христос. Та хоч ми себе й не посвячуємо Богу, спокуса нас все одно не покидає. Вона над нами працює подібним методом.
Нам довільного часу нав’язується якась пісня, заманює нас мелодія. І вона без кінця повторюється… Вона краде у нас дорогоцінний час, даний нам Богом на молитву, на роздуми про Бога… Ми повинні ці брудні чи не брудні, але порожні, думки прогнати від себе і свідомо обирати при занятості ділом молитву чи роздуми про Святе Письмо.
Коли так завжди робити, за якийсь час приходить винагорода. Ми, буває, зануримося у якусь нам дуже необхідну справу. Ми повністю віддалися справі; але ми зосереджуємося, а в нас в душі гомонить пісня про Бога чи ми поза свідомістю повторюємо слова Святого Письма, чи аналізуємо таїну про Ісуса Христа, чи про щось небесне.
Небо отак винагороджує боголюбам. Виявляється, так робив апостол Павло, чого вчить і нас: Hехай нiхто не зваблює вас марними словами, бо за це приходить гнiв Божий на синiв непокiрних; 7 отже, не будьте їхнiми спiльниками. 8 Ви були колись темрявою, а тепер — свiтло в Господi: робiть, як дiти свiтла, 9 бо плiд Духа є у всякiй добротi, праведностi та iстинi. 10 Випробовуйте, що є угодне Боговi, 11 i не берiть участі в неплiдних дiлах темряви, але викривайте. 12 Бо про те, що вони роблять таємно, соромно i говорити. 13 Все ж те, що викривається, стає явним вiд свiтла, бо все, що стає явним, є свiтло. 14 Тому сказано: «Встань, сплячий, i воскресни з мертвих, i освiтить тебе Христос». 15 Отже, глядiть, робiть обережно, не як нерозумнi, а як мудрi, 16 цiнуючи час, бо днi лукавi, 17 отже, не будьте нерозсудливi, а пiзнавайте, що є воля Божа. Єф.5, 6-17.
Спокуса невтомно працює, щоб нас не пустити до святості в Бозі, і ми тупцюємо на місці. Приміром, візьмімо умовну шкалу, поставімо себе на нуль; ми живемо, і якщо не робимо прогресу в чеснотах, не працюємо, то за старанням спокуси ми падає на мінус один, мінус два чи більше.
Ми схаменулися, визнали свої мінуси на сповіді, повернулися на нуль, але ми не поступаємо вперед. І так без кінця нуль, мінус оди чи два. А якщо ми зробимо так, як апостол Павло вчить, тобто зійшли на плюс один.
Господь допускає випробування, тобто спокуса захвилювалася, бо жертва може втекти. Якщо перемогли спокусу, встояли в чесноті, не зрадили себе, тоді Господь веде нас на вищий щабель святості і допускає нове, складніше випробування. Якщо ми постійно в Бозі перебуваємо, роздумуємо, що спокуса нас переслідує, а ми боремося, тоді Господь дає думки до перемоги.
Дехто хизує, що він дар прозорливості, тобто прозирання чужих думок чи якесь бачення свого чи чужого майбутнього успадкував у бабусі чи дідуся. Не дозвольмо себе обманути. Праведність здобувається невтомними трудами, непосильною працею. Її не можна передати, її можна виснажливим подвигом здобути. А спадково передають тільки набутого злого духа.
Отак Пречиста Діва Марія, Пресвята Богородиця боролася, отак протягом тридцяти років у пустині готував себе до місії попередника діла христового Іван Хреститель; отак з труднощами на вершину чеснот сходили всі пророки і подвижники; вони опановували чесноту за чеснотою до вершини святості в Бозі. Не промарнуймо час життя дарований нам на здобуття святості в Бозі.
