Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать
(Мф. 5:8)
Що таке серце у християнському розумінні? Це коріння, глибинна основа всієї людської особистості. Воно пов’язане з тілесними силами людини. Різні прагнення і пориви душі теж залежать від серця. Почуття радості, захвату, добра, ворожнечі, ревнощів, заздрості – зароджуються в серці. Серце людське – внутрішній стержень особистості, що визначає її здібності, стан і достоїнства. “Більше за все бережене зберігай серце твоє, тому що з нього джерела життя“, – говорить премудрий Соломон (Притчі 4:23). І це, мабуть, найточніше і найбільш узагальнене визначення того сенсу, яке Святе Письмо вкладає в слово “серце”, як центральну вісь, що пронизує всю систему Божого всесвіту. Христос у Нагірній проповіді вказує на чистоту серця, як умову пізнання Бога: “Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать” (Мф: 5:8).
Святитель Григорій Ниський, розмірковуючи над даною заповіддю блаженства, відзначає, що «Бог пропонується зору тих, які очистили серце. Але, в Євангелії від Іоанна читаємо: «Бога ніхто не бачив ніколи»(Ін. 1:18).Це підтверджує і апостол Павло, сказавши: «Його ж ніхто з людей не бачив і бачити не може»(1 Тим. 6:16). Це гладкий і не січений камінь, що не показує на собі ніякого сліду сходження думок, про Нього і Мойсей також утвердив, що для того, хто хоче викласти вчення про Бога, Він недоступний, бо наше розуміння ніяк не може наблизитися до Нього через рішуче заперечення будь-якої можливості осягнути Його. Мойсей говорить: «Неможливо, щоб хтось побачив лице Господа і залишився живий»(Вих. 33: 20). Бачити Бога є вічне життя, а Мойсей, Іоанн і Павло у Святому Писанні свідчать про те, що Бога неможливо бачити. Якщо Бог – життя, то хто не бачить Його, той не бачить і життя. На що ж тоді надіятись людині? Господь підкріплює надію людини, як Він укріпив віру Петра, який піддався небезпеці потонути, знову поставивши його на тверду, яка не поступається тиску ноги, воду. Бо сказано, що «Чисті серцем, побачать Бога».
“Тому ця обітниця є такою, щоб перевершувати всяку межу блаженства. Бо після такого блага чи побажає хто чого іншого в тому, що побачив, маючи все? Тому «що бачити» в Писанні означає те ж саме, що «мати» наприклад, словами: «Побачиш блаженстваЄрусалиму»(Пс. 127: 6), Писання позначає «знайдеш». Тому, хто бачить Бога, той має все, що є в переліку благ: безкінечне життя, вічне нетління, безсмертне блаженство, безкінечне царство, безперервну веселість, істинне світло, духовну і солодку їжу, неприступну славу, постійну радість і всяке благо”.
“Але оскільки, щоб побачити Господа, потрібно мати для цього сердечну чистоту, то при цьому, як пише святитель, – знову знемагає моє розуміння, чи ця сердечна чистота не є для нас чимось неможливим, і чи не перевищує нашого єства? Невже Господь велить те, що поза нашою природою і перевищує міру людських сил величчю заповіді? Ні. Бо не велить стати птахами тим, кого не оперив, і жити під водою тим, кому дав життя на суходолі. Тому якщо для всіх інших закон згідний з силами тих, які його приймають, і ніщо не приневолюється до надприродного, то, звичайно, внаслідок цього і це зрозуміємо так, що не безнадійно передбачене в блаженстві. Блаженство полягає в тому, щоб бачити Бога, зір же дається чистому серцем, а це означає, що можлива і чистота серця, при якій можна стати блаженним.
Чисті серцем Бога побачать не очима тіла, а очима просвіченого серця. Чисте від гріховності серце також здатне бачити, відчувати Бога, як чисте око спостерігає й бачить світло. Серце – це духовне око, яким ми споглядаємо невидиме для наших чутливих очей і неосяжне для розуму. Наскільки серце чисте, настільки воно здатне до духовного споглядання. Так, якщо ми маємо очі, які бачать різні предмети на землі, та маємо вуха, які розрізняють звуки, так само є вуха серця та очі душі, щоб бачити Бога. Але, споглядаючи чистим серцем Бога, тепер вони сподобляться побачити Його, яким Він є в житті вічному. Святий апостол Іоани Богослов пише так: «Улюблені! Ми тепер діти Божі; але ще не відкрилося, що ми будемо, знаймо тільки, що коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є. І кожний, хто має надію на Нього, очищує себе через те, що Він чистий» (1 Ів. З, 2-3).
Найвищий і недосяжний для людини зразок чистоти серця показує Сам Ісус Христос, бо як читаємо у першому Посланні апостола Петра «Він не вчинив гріха, і не знайшлось в устах Його підступу» (1 Петр. 2, 22). Ісус Христос – єдиний приклад на землі досконалої чистоти серця. Приклад цей повністю недосяжний ні для кого. Між усіма людьми на землі одна Пренепорочна і Пречиста Матір Божа змогла наблизитись до істинної досконалої чистоти серця. Вона – покровителька дів і помічниця душ чистих. Усі святі подвижники благочестя прагнули досягнути чистоти серця і по мірі сил своїх і можливостей досягали її, але це давалося їм важко… Святі подвижники є найкращим прикладом того, якою світлою буває душа, коли вона християнська, чиста в совісті своїй і Господу вірна, коли страх Божий наповнює душу і зберігає її недоторканою.
Чому чистота серця веде до блаженства? Вона є запорукою внутрішнього спокою людини, життєрадісності. Тільки людина з чистим і преображеним серцем може від душі, по-дитячому посміхатися. Чистота серця повертає людину в той легкий світлий стан, який мали перші люди на землі до гріхопадіння. Дитяча ясність зору перетворює християнина на художника. А справа художника не володарювати, не панувати, не засуджувати, а споглядати. Християнин, як і художник, покликаний служити істині, добру і красі. А ця благотворна і цілюща тріада знайшла своє втілення в особі Христа, Спасителя роду людського.
Григорій Ниський відзначає, що “Єство Боже, саме в собі, у своїй сутності, вище будь-якого досяжного мислення і в людях не відкрито ще жодної сили для розуміння незбагненного, і не придумано ніякого засобу зрозуміти невимовне. Тому апостол Павло путі Божі іменує “недослідимими” (Рим. 11: 33), позначаючи цим словом, що на ту путь, яка веде до пізнання Божої сутності, не можуть і сходити людські помисли. Але, таким будучи за єством, Той, Хто вище будь-якого єства, Цей невидимий і невимовний, в іншому відношенні буває видимий і осягається. Способів же такого розуміння багато. Бо з видимої у вселенній премудрості можна приблизно побачити Того, Хто створив все в премудрості. Якщо розмірковуємо про причину нашого життя, то розуміємо, що не з потреби, але з благого побажання, приступив Бог до створення людини і цим способом побачили ми Бога, осягнувши благість, а не сутність. Отже, зі сказаного відкривається, що Господь істинний у Своїй обітниці, кажучи, що ті, які мають чисте серце, побачать Бога, і не обманює Павло, своїми власними словами стверджуючи, що ніхто не бачив і не може бачити Бога, бо Невидимий за єством стає видимим в діях, Який вбачається в чому-небудь з того, що біля Нього”
“Але сенс сказаного про блаженство не обмежується тільки тим, що через якусь дію можна робити подібні висновки про діюче. У людському тілесному житті здоров’я є певним благом, однак блаженним є не те, щоб тільки знати, що таке здоров’я, але щоб жити в здоров’ї. Бо якщо хто, дбаючи про здоров’я, буде вживати шкідливу для організму їжу, то, ймовірно стане хворобливим і яку користь він отримає від піклування про здоров’я? Тому Господь називає блаженством не знання про Бога, але перебування в собі Бога. Бог з’являється не як якесь видовище перед лицем того, хто очистив душевне око, а у власній красі людина бачить образ Божого єства – «Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17: 12). Бо саме в тобі вмістима для тебе міра осягнення Бога, Який тебе створив, бо в твоєму складі відобразив подобу благ Свого власного єства. Але порок, змивши боговидні риси, зробив непотрібним благо”.
Звідки ця визначальна гріховна нечистота в людях, якщо вони створені за образом і подобою Божою, а Бог Пречистий і Пресвятий? Від духа нечистого, який став після свого відходу від Господа скверним умістилищем усякого гріха, осквернив спочатку серця перших людей, всю істоту їхню, душу й тіло і передає цю нечистоту, у спадщину всьому їхньому потомству, аж до нас, і буде оскверняти, особливо необережних і невіруючих, до кінця віку, як сказав ангел святому апостолу Іоанну: «Час-бо близький! Неправдивий — нехай чинить неправду ще, і поганий — нехай ще споганюється. А праведний — нехай ще чинить правду, а святий — нехай ще освячується! Ото незабаром приходжу і зі Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його» (Об. 22: 10-12).
“Тому, – каже Григорій Ниський, – якщо дбайливим життям знову змиєш нечистоту, яка покрила твоє серце, то засяє в тобі боговидна краса. Таким чином чистий серцем стає блаженним, тому що, дивлячись на власну чистоту, в цьому образі вбачає першообраз. Бо чистота, безпристрасність, відчуження від усякого зла є Божество. Тому якщо це є в тобі, то, без сумніву, в тобі Бог, коли помисел твій чистий від всякого пороку, вільний від пристрастей і далекий від будь-якого осквернення, ти блаженний”.
“Але як людині очистити себе від нечистого? – розмірковує святитель, – чи знайдеться якась Яковова ліствиця, якась вогненна колісниця, яка подібна до тієї, що піднесла пророка Іллю на небо, на якій би наше серце, піднявшись до вишніх чудес, скинуло б з себе цей земний тягар? Чеснота для нас важко набувається, при нескінченних потах і трудах з ретельністю і виснаженням ледь досягаємо успіхів в ній, цьому навчаємося з багатьох місць Божественного Писання, чуючи, що шлях, який веде в царство, тісний і вузький, а той, що веде до згуби – широкий і втоптаний. Але оскільки в обітниці бачити Бога знаходиться двоякий сенс, один – пізнати єство, яке все перевищує, а інший – за допомогою чистоти серця увійти з Ним у єднання, то перший рід розуміння, за словом святих, визнається неможливим, інший же в цьому вченні Господь обіцяє людському єству, сказавши: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”.
Чисте серце – тихе, смиренне, нелукаве, просте, довірливе, незлобливе, непідозріле, добре, безкорисне, незаздрісне, непрелюбодійне.
А як стати чистим? Засоби для цього можна пізнати з євангельського вчення. Чистоти серця людина досягає постійним зусиллям над собою у виконанні Божих заповідей та щирою молитвою, яка очищує і освячує серце; благоговійним прикликанням імені Господа Ісуса Христа, яким виганяються з серця гріховні помисли, злі наміри; постійним стримуванням від злих пожадливості і пристрастей, збереженням серця у невинності й чистоті таким, яким воно вийшло з купелі хрещення;фізичноюпрацею, яка ослабляє напад на душу нечистих помислів і сприяє збереженню серця в чистоті; постом, який приборкує наші пристрасті, відсікає погані звички; усамітненням, яке дає можливість спостерігати за всіма внутрішніми гріховними порухами своєї душі, постійними думками про Бога та про все божественне. Так проганяється з серця все гріховне — і думки, і бажання, і тілесні пристрасті, бо все те від божественного гине, як темрява від світла, а головне — це постійне Покаяння і Причастя Пречистих Тайн. Тоді серце людини правдиво стає «храмом Духа Святого» (1 Кор. 6, 19), бо в ньому оселяється Бог.
Святитель Григорій Ниський підкреслює “Якщо блаженні чисті серцем, то звичайно, жалюгідні осквернені розумом, тому що бачить лице супротивника і якщо в побожному житті відображаються риси самого Божества, то явно, що порочне життя стає образом і лицем супротивника. Але якщо Бог називається всім, що уявляємо собі добром, світлом, життям, нетлінням і що тільки є подібне до цього роду, то звичайно, і, навпаки, всьому цьому протилежним буде називатися творець пороку – і темрявою, і смертю, і тлінням, і всім, що з цим однорідне і споріднене. Отже, дізнавшись, з чого утворюються в нас і порок, і цнотливе життя, оскільки за свободою волевиявлення нам дана влада на те і інше із цього, уникнемо диявольського образу, відкинемо це погане уособлення, приймемо ж на себе образ Божий, станемо чистими серцем, щоб стати блаженними, як тільки чистим життям зобразиться в нас Божий образ, у Христі Ісусі, Господі нашому. Йому слава і держава на віки віків! Амінь”.
автор: Василина. Переказ слова святителя Григорія Ніського
