Дорогі читачі нашого сайту, подаємо Вам ще одну алюзію на неспровоковану війну РФ-ії проти України.
Завіса-церква роздерлася надвоє, зверху до низу – на українську і московську Церкви в Україні. Та, на жаль, наші сотники, видячи дух помісної Церкви, її місце у Вселенському Православ’ї, не дозволяють собі визнати: воістину ця Церква Божа.
Також є і Церкви, які дивляться здалеку на те, як гине безборонний народ. Вони прийняли Духа Божого, та не співдіють з Духом Святим. Все тому, що вони ходять в Дусі Божому і служать Богу, освячують усе в Бозі, а правду сказати не здатні.
Сонце померкло, земля затряслася, святі прадіди: князь Володимир, княгиня Ольга, святі Антоній та Феодосій Києво-Печерські і всі святі землі Української в гробах перевернулися, бачачи яку зраду витворюють їхні нащадки, що роблять їхні правнуки в сані єпископів і священиків, які зрадили апостола Андрія Первозванного, князя Володимира і всіх святих, своїх прадідів та обманюють свій довірливий народ. Апостол Андрій хрестив майбутніх киян, Володимир хрестив Київ, а Московії ще чотириста років не існувало, але вона нині стала якимсь дивом матір’ю Української Церкви – перестрибнула навіть апостола Андрія.
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські багато разів збирали раду на Українську відроджену Церкву, щоб убити її; і зв’язували її, відводили і видавали правителям на розп’яття.
Чи наші промосковські юди схаменуться будь-коли, бо Юда, що зрадив Ісуса Христа, побачивши, що Христос засуджений, розкаявся, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, і визнав: згрішив я, зрадивши кров невинну. У нас юдів безліч, але немає, не найдеться таких, щоб покаялися і визнали свою зраду, але не визнають і не виправляються.
Якби то вони за схемою Москви не вбили всього живого у своїй душі, не заважали б Українському народові будувати для своїх і їхніх дітей Батьківщину. Якщо священик боїться зламати клятву дану при прийнятті сану, то покинь стан клірика Церкви, йди на роботу, молися і якось сім’ю прогодуєш. Не заважай своєму народові будувати майбутнє. Якщо священик думає, що він дав Москві клятву, то нехай знає, що не Москві, а на вірність Святому Православ’ю складав він свою клятву. Не розумний той, хто Москві клявся, мудрі клялися Святому Православ’ю, а тому покинути Москву не є порушенням клятви. Навіщо себе одурюєш? Якщо Господь будує Українську Церкву, не боїшся стати противником Божим? Ви, священики московські, втягнули війну в Україну і не каєтеся, а новими неправдами виправдовуєте себе і теж безсоромно кажете: що нам до того? Навіть Юда не впав так глибоко.
Якщо б не до того! Та поза сумнівом, що вони стали причиною війни. Таких слово Боже застерігає: гляди сам. І, кинувши срібники в храмі, Юда вийшов, пішов і удавився. Перевершили Юду первосвященики українських зрадників і в тому, що не віддадуть з рук своїх награбоване: ні мощі вкрадені з України, не повернуть знищені ними мощі, наприклад князя Володимира та інших святих, ні вкрадені чудотворні ікони, наприклад Вишгородську. А ціну крові покладуть у скарбницю своєї політики. Промосковські священики українську землю зробили «землею крові» і закопують своїх побратимів, бо казали, що братня війна. Чи не збувається сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини катів, і купили за українські гроші зброю вбивати українців від гніву Божого, як у Святому Письмі сказав Господь.
Українсько-Московська Церква стоїть перед правителями і виправдовує, вибілює себе від крові тисяч убитих воїнів українських героїв, українських дітей, зганьблених жінок, насилуваних дівчат підлітків. Також вони мусять прийняти на свою голову кров воїнів російських, бо назвали їх своїми братами, а наших героїв, які загинули через них, називають заробітчанами. І питають їх їхні правителі: ти Українець, ти українська Церква? Це ще терпимо. Але росіяни Україну називають лайном і ще гірше. І за чотириста років неволя не змінилася. Знущалися і звинувачували, а наші підло виправдовуються. Мабуть, у сірка позичили очей.
Не чують свідчень всіх держав планети проти себе? А свідчення їхні правдиві. Московські ж лжесвідчення – це удари по щоках українського народу, Церкви, Держави. Відповідають слузі первосвященика, який не заслужено бив по обличчю Ісуса Христа. Ті, що бичували Ісуса Христа, били в лице і казали: проречи. Так московіти бомблять Україну, руйнують українські міста й села і кажуть: ми на вас не нападали.
Як не прикро, що правителі і старійшини погрязли в це багно і рятують Варавву, а своїй Українській Помісній Православній Церкві плюють в лице як книжники і фарисеї. Раді б переконати народ просити за московського Варавву, а свою Церкву погубити.
Земля, що п’є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, дістає благословення від Бога; а та, на якій ростуть терня й будяки, негідна і близька до прокляття, кінець якого – спалення Євр. 6,7-8.
митрополит Данило
