Браття та отці! Завжди і на всякий час розум і серце людини хай не сплять, нехай навчаються справі Божій і праці подвижництва, а не тягнуться туди й сюди подібно до бранця, але всеціло нехай розмірковують про Божественне.
Чи виснажується в морі вода, чи в повітрі вітер? Так і ще незрівнянно більше не повинна маліти в нас добра думка, щоб нам завжди спрямовувати погляд свій у нескінченну безодню чудес Божих, в які з любов’ю нехай занурюється розум, тобто, з любов’ю нехай повчається в них, і не з’єднується з гріховними помислами. Бо розуму природно властиві постійна рухливість і нестійкість, і він ніколи не може стояти на одному місці спокійний, але всіляко прямує туди, куди ми його звертаємо, або на добро, або на зло.
І якщо ми звертаємо розум наш на добре, то можемо говорити з Пророком Давидом: «Господи, волею Твоєю дай доброті моїй силу, – а якщо на зло, то наступний вірш, – відвернув лице Ти Своє, і я збентежився» (Псал. 29: 8). Бо відвернення Божого лику тоді буває, коли розум людини перебуває в лукавстві і метушні, і знову падіння в лукавство завдає душі згубне збентеження і зло. Тому постараймося завжди звертати наш розум до споглядання правильного і доброго, і дивитися тільки на це.
Що ж це таке? Ангельські та небесні сили, невимовні красоти райські, світлі оселі Апостолів, Пророків, мучеників та всіх праведних. На цю небесну широту нехай дивиться розум наш, на промінь сонця, на світло місяця, на хори зірок, і на все, що підлягає почуттям. І на цьому не зупиняймося, подібно до язичників, які обожнювали світила небесні, але пізнаваймо художника Бога, Який створив їх і зберігає красу їх, і вони не старіють, і залишаються незмінними.
Так спочатку в раю і нас людей Бог дуже прикрасив, дарував нам гідність бути образом і подобою Його, як і Христос засяяв під час преображення і воскресіння. І хоча ми через непослух очорнилися і спотворилися, і втратили оту першу благодать, але Бог знову прикрасив і перетворив нас у благодаті Христовою купіллю, тобто, святим хрещенням «і обновленням Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого» (Тит. 3: 5-6).
І хоча ми знову вдруге очорнилися гріхом, але Він і втретє просвітив нас Ангельським образом невинного чернечого життя, яке є як би інше хрещення, вибачивши нам гріхи, стер рукопис, написаний проти нас дияволом.
Отже, нехай душа наша буде в своїй красі, щоб їй спромогтися почути: «Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!» (Пісн. 4: 7) [переклад тексту Біблії за митр. Іваном Огієнко]. А якщо осквернимось (бо ми схильні до гріха, і нікого немає чистого від скверни, і ніхто не може сказати, що має душу і серце чисті), то знову очистимося сльозами, як сказано: «омий мене, і стану білішим від снігу» (Пс . 50: 9). І ще: «Омийтеся, і будете чисті, відлучіть лукавства від душ ваших» (Іс. 1: 16). І блаженна душа, яка завжди таким чином очищає себе, і залишає будь-яку пристрасть до світу і до самої плоті своєї, і Бога тільки любить, і цілковито Бога має в розумі своєму, і солодко та радісно щодня чекає на смерть.
Бо воістину прийде смерть, і ми повинні віддати належний борг. Але щоб нам у годину оцю, заручитися преподобними праведними, щоб тіло кожного з нас, як вибрана посудина і колісниця правди, стало чесним і гідним цілування для тих, хто бачить його і співає (над ним надгробні пісні), а сама душа наша хай буде взята святими Ангелами, нехай увійде у вічне життя Господа нашого Ісуса Христа, Якому належить слава і держава з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
переклад: Василина.
