Частина I. Камінь святої православної східної кафоличної віри
Святі ікони в Православній Святій Вселенській Церкві мають початок і основу в Божественному Письмі.
Глава 1. Твердість каменю віри від Святого Письма
У Книзі Чисел, глава 21: І помолився Мойсей (Господу) за народ. І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі (мідного) змія і вистав його на жердині, і (якщо вжалить змій кого-небудь), ужалений, глянувши на нього, залишиться живим (Чис. 21, 7-8). Цей змій, який зціляв ужалених, був образом Самого Христа, розп’ятого на Хресті, ранами Якого всі зцілилися, про що Він Сам говорить: і як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне (Ів. 3, 14-15).
У Книзі Вихід, глава 25, Господь Бог велить Мойсею зробити два золоті херувими карбованої роботи, якими має обкласти ковчег.
Про це говорить і святий Апостол Павло: обкутий з усіх боків золотом ковчег завіту, (…) а над ним херувими слави, що осіняли вівтар (Євр. 9, 4-5).Але і сама скинія була образом, за Божим велінням: Дивись, зроби за тим зразком, який показано тобі на горі (Вих. 25, 40).
У цій же Книзі Вихід, глава 28: І зроби поліровану дощечку з чистого золота, і виріж на ній, як вирізують на печатці: «Святиня Господня» (Вих. 28, 36).
У цій же Книзі Вихід, глава 26, за перекладом семидесяти: Господь Бог велить зробити на покривалах багато херувимів майстерної роботи.
У Третій Книзі Царств, глава 6. Уже після виходу Ізраїлевих синів з Єгипту, в чотириста вісімдесятому році, в четвертий рік царювання, Соломон став будувати храм Господу і зробив кедровий жертовник, і обклав золотом, і виготовив двох херувимів з оливкового дерева. У тому ж храмі Господньому Соломон зробив і мідне море, яке тримали дванадцять мідних волів, що дивляться в різні боки. Це стало, за загальним тлумаченням святих Отців, образом Святого Хрещення, яке здійснювали по всій землі дванадцять Апостолів. Таку справу образотворіння не відкинув Господь Бог, більше того, похвалив за це Соломона. У цій же Книзі, глава 9: І сказав йому Господь: Я почув молитву твою і прохання твоє, про що ти просив Мене: (зробив усе за молитвою твоєю). Я освятив цей храм, який ти побудував, щоб перебувати імені Моєму там повік; і будуть очі Мої і серце Моє там в усі дні (3Цар. 9, 3).
У Книзі Вихід, глави 31 і 35. Для влаштування та прикраси скинії та ковчегу Господнього Господь Бог обрав Веселеїла і сповнив його Духом Божим і премудрістю, і здібністю до ручної вишивки і різьбленому мистецтву. Якби створення ручних вишитих і різьблених образів для прикрашення скинії і ковчега було лукавою справою перед Господом, то Господь Бог не наповнив би Веселеїла Духом премудрості заради такої справи. Адже Бог лукавих і поганих справ не творить: Дух премудрості не дається на кепські справи.
Хочете ще приклади образів? Лев Іуда, про якого сповіщає Яків, кажучи, що син його Іуда, молодий лев, ліг і заснув, як лев і як левиця (Бут. 49, 9).Чи не образ це Христа? Дивись Апокаліпсис, глава 5, де написано про Христа: переміг Лев від коліна Іуди (Одкр. 5, 5).
Книга Вихід, глава 17. Камінь, що виточує воду. Чи не Христа це образ? Дивись 1Кор. 10, 4: Камінь же був Христос.
Книга Вихід, глава 12. Агнець пасхальний невинний, заколотий, на вогні спечений, в кістках своїх не розтрощений. Чи не був він образом Христа, Агнця непорочного, про якого говорить Іоанн Хреститель: ось Агнець Божий, Який бере на Себе гріхи світу (Ін. 1, 29). Як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний (Іс. 53, 7). І кісток його не розтрощуйте (Вих. 12, 10).
Книга Вихід, глава 3. Купина, вогнем палаюча, не згорає. Чи не була вона образом Богородиці Діви, за загальним тлумаченням святих Отців, Яка, прийнявши до утроби вогонь Божества, залишилася чистою в Своєму дівстві.
Книга Суддів Ізраїлевих, глава 6. Гедеонове Руно, що покрилося росою. Чи не було воно образом Богородиці? На Неї, як дощ на руно, зійшов Син Божий, словами псалма: зійде Він, як дощ на руно, немов краплі, що падають на землю (Пс. 71, 6).
Книга Пророка Єзекиїля, глава 1. Чотири тварини. Чи не образи це чотирьох євангелистів, за загальним тлумаченням всієї Святої Церкви? Деякі святі Отці пояснюють, що ці тварини – образи Самого Христа. Воістину, лице людини – образ Втілення і Різдва Христового, лице тельця – страждання Христа, лице льва – Воскресіння, лице орла є образ Вознесіння Господнього.
Книга Пророка Даниїла, глава 2. Камінь, від гори відірваний не руками. Чи не образ це Христа, від Діви народжений, як тлумачить і сам Пророк Даниїл в цій главі?
І що ще розповім? Сам Господь Бог є початок образу, так як Він народив Сина, Який є образ Бога невидимого (Кол. 1, 15). І людину Він створив за образом Божим і за подобою (Бут. 1, 26). І видно було в образі Старця, ветхого днями, і одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся голови Його – як чиста вовна (Дан. 7, 9). І ще: Адаму з’явився Бог, як людина, що ходить по раю під час прохолоди дня (Бут. 3,8).
Ходити по раю, розмовляти з Адамом і Євою, робити шкіряний одяг і одягати в них Адама і Єву – все це знаменує, по тлумаченню святих Отців, образ людини, а не невидимого духа. І ще: Яків бачив уві сні ліствицю, на якій стоїть Господь (Бут. 28, 10-17). І ще: Господь каже Мойсею: ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме (тобі) (Вих. 33, 23). І знову: Ісая бачив Господа, Який сидить на престолі (Іс. 6, 1). Також і Пророк Михей бачив Господа, Який сидить на престолі. І ще: видіння Святого Духа, що сходив, мов голуб (3Цар. 22; Мф. 3, 16). Все це образи самого Бога Творця.
Це ж можна сказати і про Ангелів, які, хоч і безтілесні по сутності, з’являлися в тілесному образі Аврааму, Товії, Ісаї, Даниїлу, мироносицям при гробі Господньому та іншим при Вознесінні Христовому.
Якщо і безтілесні і невидимі духи з’являлись в людському образі, то що забороняє зобразити їх в такому ж вигляді?
Перший висновок
Що ви на це скажете, противники святих ікон? Або відкиньте всі образи (ікони) і тоді обуритеся на Того, Хто звелів їх створити, або прийміть всякий образ (ікону) за міркуванням і благочестивим розглядом.
КАЖЕТЕ: Але ти радиш прийняти нам кумирів?
ВІДПОВІДАЮ: Я говорю про образи, а не про кумирів. Одна справа образ, інше ж кумир. Кумир, або ідол, по слову Павла, є ніщо: Ми знаємо, що ідол у світі ніщо (1 Кор. 8, 4), оскільки створює бога, який не є Богом. Ікона ж зображує щось справжнє, як, наприклад, ікона Христа зображує Христа, істинного Бога нашого. Ікона Богородиці зображує справжню Богородицю, і так далі. Але про це побачите нижче.
Другий висновок
Не може бути гріхом те, що повеліває робити Господь Бог. В Святому Письмі сказано: Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня (Пс. 5, 5). І ще: Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня (Пс. 5, 6), так як створювати образ велить Сам Бог, про що свідчать вище наведені тексти із Святого Письма про херувимів, про мідного змія та про скинію.
Дивися, зроби їх за тимзразком, який показано тобі на горі (Ісх. 25, 40). І сам Бог з’являвся в людському образі. Тому створення образу не є гріхом. Чому ж ви, іконоборці, обмовляєте нас за створення святих ікон як злочинців? Якщо можна було Ізраїльтянам мати образ херувимів, чому нам не можна мати образ Христа, Сидячого на херувимах? Чи меншу владу має свобода Нової Благодаті, ніж ярмо Старозаконних справ?
Третій висновок
Чи знали Ізраїльтяни, які створили скинію, ковчег, херувимів та інші образи, про заповідь Господню не створювати кумира чи не знали? Не можете сказати, що не знали, бо заповіді Господні зберігалися на скрижалях в ковчезі. Якщо ж знали, то чому створили херувимів та інші образи?
ЗАПИТУЄТЕ: Створили за велінням Божим. Хто вам повелів створювати ваші ікони?
ВІДПОВІДАЮ, ПО-ПЕРШЕ: Якщо їм було велено, то хто заборонив нам? Якщо ви наведете будь-які заборони з Письма, то вони відносяться до ідолів і на них спрямовані.
ВІДПОВІДАЮ, ПО-ДРУГЕ: Багато образів з’являлися в Старому Завіті і без веління Божого, про що ви знайдете в другій частині нашого слова. Якщо вони з’являються на славу Божу, то на це не завжди потрібно веління: досить повеління в загальному, якщо щось робиться на славу. [Веління будувати храм старозавітній від Господа не виходило також, але Бог благословив добрий намір царя Давида і сприяв його сину Соломону].
ВІДПОВІДАЮ, ПО-ТРЕТЄ: Якщо хочете знати, хто нам звелів створювати ікони, то це Христос, апостоли і вся Свята Кафолична Церква. Христос – зображенням обличчя Свого на обрусі. Апостоли – і зображенням ікон Богородиці, як Апостол Лука, і Переданням. Вся ж повнота Церкви Святої – Соборним ствердженням. Якщо ж хто Церкви Соборної не слухає, той язичник і митар, за Словом Христа.
ВІДПОВІДАЮ, ПО-ЧЕТВЕРТЕ: Старозавітнє повеління Боже створювати образи на славу Його перейшло і до нас. Потрібно знати, що в Старому Завіті заповіді були троїсті: духовні, тілесні і цивільні, або, точніше, Божественні, чиновні, цивільні. Божественні Заповіді як основа вчать знанню Бога, вірі в Нього і шанування Його. Чиновні заповіді вчать про жертви і про інші чинопослідування, про те, як і які жертви приносити, як омиватися, як кропити кров’ю агнця і телят, як обрізатися, кому стригтися і в який час, дотримуватися суботнього дня, та ін. Цивільні ж заповіді вчать чинити по справедливості, щоб не образити, чи не лжесвідчити, не бажати нічого, що належить ближньому, щоб не вкрасти, не вбити, чинити правосуддя, око за око, зуб за зуб, кров за кров.
З цих троїстих заповідей Старого Завіту в Новій Благодаті відкидаються тільки середні (чиновні) заповіді. Все, що відноситься до Старозавітніх плотських обрядів і чинопослідування, було прообразами і іносказанням пришестя Христа у Плоті і Його Священство, Його Жертви та встановлених нині в Новій Благодаті Церковних Таїнств. Коли прийшов Христос і всі прообрази і іносказання виконав на ділі, ці прообрази і іносказання скасовано, [тому що те, на що вони прообразно й іносказательно вказували, виконано, тобтореалізовано Самим Христом Спасителем]. Коли проростає плід, – відпадає цвіт, коли засяє обличчя, тьмяніють зірки, і коли приходить Нова Благодать, перестає діяти Закон Старий. Втім, заповіді, які не суперечать вірі, Богопізнанню і Богошануванню, а також заповіді, які вчать чинити по справедливості і цивільному правосуддю, повинні зберігати і ми, християни. Оскільки Старозавітна заповідь про створення образів на славу Божу відноситься до заповідей про віру, Богопізнання і Богошанування, то вона і нас, християн, стосується і зобов’язує. Так, і Христос називає Церкву з безліччю зображень, відповідно до Пророчих слів, дім Мій домом молитви назветься (Мф. 21, 13). Навчені Самим Христом, апостоли, які перейшли з юдейства в християнство, після Вознесіння Христового ходили на молитву до Церкви, в якій було багато образів. А якщо була в Старому Завіті заборона не створювати кумирів і всякої подоби для поклоніння чужим богам і наказано не віддавати їм, тобто демонам, шанування, то і ми цієї заборони всіляко дотримуємося і їй коримося (Діян. 3).
Тут лунають вигуки іконоборців. Вони кажуть, що можна мати ікони, але шанувати їх і кланятися їм зовсім не личить. Так ви, супротивники, говорите? А якщо так, чому немає згоди між вами і вашими підступними вченнями? Так, кальвіністи аж ніяк не сприймають святих ікон.
Один кальвініст, учитель Федос Беза, в Момпелгарській Бесіді осмілився сказати, що споглядання ікони з Христом викликає тільки відразу.
Лютерани сприймають деякі ікони, такі як ікону Розп’яття Христового й ікону Тайної Вечері Христової. Але вони вчать, що не повинно ці ікони шанувати і поклонятися їм.
Отже, лютерани вважають кальвіністів за єретиків, а кальвіністи лютеран. І ті, і інші достойні бути осміяними, подібно до того, як горщик докучає котлу, тоді як обидва вони почорніли.
Але це й не дивно, адже в брехні однодумності не знайти, як це було в давнину у брехні суддів, що обмовляли Сусанну: брехня постійності не знає і одностайності не причетна, а Істина Господня перебуває навіки.
Ми ж, Православні, нехтуємо їхнім обманом і єретичними підступами і не боїмося їх злих помислів, а благочестиво сповідуємо КАМІНЬ ПРАВОСЛАВНОЇ ВІРИ: Не тільки мати і дбайливо зберігати, а й личить благоговійно шанувати ікону Христа, ікону Богородиці та ікони інших святих, і їм потрібно вклонятись не як Богу, а як зображенню Христа, Бога нашого, і його святих друзів.
Переклад розділу з книги Яворського здійснила Марина Унгурян
