Пожертва-Донат

Роздуми про Різдво Христове

Поділитися:
FacebookTwitter

З нагоди Різдва Христового

Думки Отців Церкви

Алилуя! Спасіння і слава, і честь і сила Господу нашому! Бо істинні і праведні суди Його (Об 19, 1)

Свята Українська Церква і цього року святкує Різдво Христове. Хоч християни, народ Божий, в Україні виснажені війною, але час наближає нас до дня народження Спасителя світу, і Церква приєднується до хорів ангелів, які співали Богу Алилуя, спасіння і слава, і честь і сила Господу нашому. (Об 19, 1)

Свята Церква, святкуючи народження Спасителя світу, насмілюється наблизити нас до таємничої священнодії, яка відбулася в історії створеного матеріального і духовного світу, посвятити нас в Таїну, в яку прагнуть проникнути Ангели. Насмілюємося збагнути таїну Сина Божого, тобто, народження Боголюдини, неосяжну Таїну, якої не здатні осягнути ні Ангели, ані ми, грішні люди. Апостол Павло бачив таємниці Царства Божого і лиш зумів засвідчити, що не бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його (1Кор 2, 9). Тайновидець Іван Богослов, якому Господь відкрив Таїни світу нашого земного і небесного духовного, прозираючи світ небесний, засвідчує, що бачив вершника, ім’я Якого Вірний і Істинний; Він мав ім’я написане, якого ніхто не знав, крім Нього Самого (Об 19, 12). Богомовний євангеліст Лука описує таїну Боголюдини коли говорить: «ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити» (Лк 10, 22). А святий євангеліст Матфей оповідає з уст самого Ісуса Христа про Таїну Синівства Божого і каже: «Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити» (Мт 11, 27).

Святі отці міркують про Особу народженого Спасителя, відкривають те, що торкається самої Божественної сутності, це те «Святе Святих», що неосяжне, що закривається навіть від самих Серафимів. Божественна природа є якби якесь море сутності, невизначене й нескінчене, що простягається за межі всякого поняття, поза час і понад природу. Якщо наш розум спробує створити слабкий образ Бога, споглядаючи Його не в Ньому Самому, але в тому, що Його оточує, то цей образ вислизає від нас перш, ніж ми спробуємо його вловити, освітлюючи вищі здатності нашого розуму, як блискавка, що засліплює погляд (Вих 19, 16; Єз 1, 13; Дан 10, 6; Пс 96, 4).

Святий Григорій Палама ділиться своїми надбаннями, прозираючи, що Нестворена Предвічна природа Божа не може бути ні виражена словом, ні охоплена думкою чи зором, бо перебуває піднесеною над усе створене і тому непізнавана, будучи неосяжною, носимою силами Небесних Духів, непізнавана й невимовна для всіх і назавжди. Немає імені ні в цьому віці, ні в майбутньому, щоб її назвати, ні слова знайденого душею й вираженого мовою, немає будь-якого чуттєвого чи надчуттєвого духовного торкання, немає образу, який міг би відкритися і дати про Неї хоч яке пізнання крім досконалої непізнаваності, яку ми сповідуємо. Ніхто не може назвати Її сутністю чи природою у власному розумінні слова. Природа Божа вища за всяку істину. Вона безмежна і незбагненна. А те, що ми говоримо про Бога ствердно, показує нам не єство Його, але те, що стосується єства. Він вище всього, що існує, вище самого буття. Пізнання має предметом своїм речі, які існують, то вже те, що вище пізнання, звичайно, й вище буття, і те, що перевищує буття, те вище й пізнання.

Святе Письмо про велич непізнаваного пише просто, але незбагненно глибоко. «Мойсей зійшов до Бога на гору, і воззвав до нього Господь з гори, говорячи: так скажи дому Якова і звісти синів Ізраїлевих: ви бачили, що Я зробив єгиптянам, і як Я носив вас ніби на орлиних крилах, і приніс вас до Себе; отже, якщо ви будете слухатися голосу Мого і дотримувати завіт Мій, то будете Моїм уділом з усіх народів, тому що Моя вся земля, а ви будете у Мене царством священників і народом святим; ось слова, які ти скажеш синам Ізраїлевим. І прийшов Мойсей і скликав старійшин народу і переповів їм усі ці слова, що заповів йому Господь. І весь народ відповідав одностайно, говорячи: усе, що сказав Господь, виконаємо і будемо слухняні. І доніс Мойсей слова народу Господу (Вих 19, 3-8).

Господь сказав Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чув народ, як Я буду говорити з тобою, і повірив тобі назавжди. І Мойсей оголосив слова народу Господу. І сказав Господь Мойсею: піди до народу, оголоси й освяти його сьогодні і завтра; нехай вимиють одяг свій, щоб бути готовими до третього дня: тому що в третій день зійде Господь перед очима всього народу на гору Синай; і проведи для народу смугу з усіх боків і скажи: стережіться підніматися на гору і доторкатися до підошви її; всякий, хто доторкнеться до гори, відданий буде на смерть, рука нехай не доторкнеться до нього, а нехай поб’ють його камінням, або застрелять стрілою; чи то худоба, чи людина, нехай не залишиться в живих; під час протяжного трубного звуку, коли хмара відійде від гори, можуть вони піднятися на гору. І зійшов Мойсей з гори до народу й освятив народ, і вони вимили одяг свій. І сказав народу: будьте готові до третього дня (Вих 19, 9-15).

На третій день, коли настав ранок, були громи і блискавки, і густа хмара над горою Синайською, і трубний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані. І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу, і стали біля підошви гори. Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і піднімався від неї дим, як дим з печі, і вся гора сильно коливалася; і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом. І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей (Вих 19, 16-20).

І пробув там Мойсей у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав Мойсей на скрижалях слова завіту, десятислів’я (Вих 34, 28).

Ми з Святого Письма побачили і зрозуміли як Великий незбагненний і неосяжний Господь, Сотворитель наш, Який народився щоб спасти нас, покликав нас, Своє створіння, бути спільниками Своєї неосяжної слави. Він нас називає Своїми синами і обіцяє, що праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця Небесного (Мт 13, 43). Євангеліст Іван засвідчує, що ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця (Ів 1, 14). Спаситель напередодні Своїх мук і смерті благає Отця Небесного, щоб ті, яких Отець Небесний дав Йому, за яких Він, Син Божий, посвятив Себе, вічності бачили славу Його (Ів 17, 19). Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені (Ів 17, 24).

А ми, народ байдужий, недбалий, зовсім не прагнемо піднятися до бодай якоїсь святості. Син Божий Себе принизив, прийняв Адамову впалу людську природу і освятив її, а ми через лінивство і зухвальство не здатні до настільки піднесеного споглядання, яке відкриває Мойсей. Ми вже біля підніжжя гори святості Христової, але залишаємося недбалими. Ми не наближаємося до святої гори, бо ми нечисті і непосвячені, і боїмося загинути. Але якщо б ми постаралися бодай трохи очиститися, то ми б змогли почути здалека звуки труб і голос, тобто яке-небудь просте вияснення Таїни… Святе Письмо застерігає: якщо є серед народу який-небудь злісний і лютий звір, тобто люди нездатні до умогляду й богослівʼя, нехай вони люто не нападають на заповіді на таїнства, нехай вони відійдуть якнайдалі від гори, бо інакше вони будуть побиті каменями. Але якщо упокоряться, то будуть помилувані.

Коли Мойсей сходив з гори Синаю, і дві скрижалі одкровення були в руці у Мойсея при сході його з гори, то Мойсей не знав, що лице його стало сяяти промінням від того, що Бог говорив з ним. І побачив Мойсея Аарон і всі сини Ізраїлеві, і ось, лице його сяє, і боялися підійти до нього… І коли Мойсей перестав розмовляти з народом, то поклав на лице своє покривало. Коли ж входив Мойсей перед лице Господа, щоб говорити з Ним, тоді знімав покривало, доки не виходив; а вийшовши, переказував синам Ізраїлевим усе, що заповідано було йому від Господа. І бачили сини Ізраїлеві, що сяє лице Мойсеєве, і Мойсей знову накладав покривало на лице своє, доки не входив говорити з Ним (Вих 34, 29).

Найвище явлення Бога у світі у втіленні Ісуса Христа, Сина Божого, та у втіленні, у людстві Ісуса Христа Надістотний, явившись в людській природі, не перестає бути неосяжним, надістотним, не перестає бути таємничим у самому таємничому явленні.

Надприродний, неосяжний, приходить спасти нас у видимій людській подобі, тобто, Він Свою недоступну Велич приховує в людській природі. Сам Він залишається для духу людини неосяжним, Він незбагнений для створеного розуму, невимовний словом. Він для нас доступний тільки вірою (Мт 21, 22; Мр 9, 23; Ів 20, 31). Віруйте в Бога і в Мене віруйте (Мр 1, 15; Ів 12, 36; Ів. 14, 1). Тільки глибокою вірою, святою правдою і жертовною любов’ю ми зможемо бути з Ним єдиними (Ів 17, 21) як патріарх Авраам, праведний Ной, багатостраждальний Іов, і тайновидець Даниїл праведністю своєю (Єз 14, 20).

Тому, святкуючи Різдво Христове, народження у світ Неосяжного, благаймо Отця Небесного, щоб благоволив відкрити нам Сина Божого, щоб ми в Сині Божому побачили велич Отця. Тільки Син Божий може нам дати здатність, силу духовну, щоб побачити велич Слави Отця. Дух Святий що являє таїни Божі нехай відкриває нам Таїну, що велич слави Отця Небесного у сім разів світлосяйніша за сонце.

Дещо тривожне подає нам Спаситель. Він якось наче розділює людство, коли каже до Отця небесного: вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє (Ів 17, 6). Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої (Ів 17, 9). Отче, ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені (Ів 17, 24).

Отець Небесний благоволив через народження відкрити людству Сина Божого. Господи, через віру в народженого Сина Божого благоволи нам християнам явити велич Отця Небесного на всю вічність.

Христос народжується.

Славімо Його.

митрополит Данило. Різдво Христове 2023. Монастир Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Поділитися:
FacebookTwitter
Читайте також