Тут розп’яли Його. Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. Так молиться за вас, своїх катів, Українська Церква. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. Скільки охочих раді би ділити й шматувати Україну – Лівобережна, Правобережна, за римськими канонами, за московськими правилами, та не за словом Святого Письма, ані за словом Вселенських соборів. І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники. Так глузували і глузують представники влади і посадові особи з своєї Церкви – підходячи та підносячи своїм людям оцет і брудну жовч неправди. Не краще роблять і Церкви-Сестри, зволікаючи визнання …
Усі, хто називає себе українська церква (УПЦ МП), обманюють нас. Маючи в статуті московський напис, що вони Московська Церква, обманюють український народ, що вони Церква Українська. Чи бачимо як вони наслідують катів? Пилат каже: що я написав, те написав. Вже в котре обманюють українців, що Кирила не поминають. Не поминають, але визнану Вселенським Православ’ям Українську Церкву проклинають.
Розбійник, вбивця знайшов у собі стільки ще совісті на хресті, що ще боявся Бога. Та ми розбійників перевершили. Ми тридцять років неправдою завалили і годуємо своїх парафіян, своїх матерів, своїх синів. Такою зрадою вразили дух їхній, що вони самі себе не впізнають. Вони християнами не можуть себе відчувати, бо навіть лице людини загубили.
Озвався й другий розбійник і докоряв тому, запитуючи: чи ти не боїшся Бога? Отак і ми сьогодні мусимо визнати і сказати: ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали. Наші священики ПЦУ схиляються перед героєм, який віддав своє життя за своїх близьких, за Батьківщину, а вони кричать, що вони його туди не посилали.
Чи знайдеться який сотник, щоб прославив Бога і сказав: воістину достойне приймаємо за діла наші, бо не будували ні Церкву ні Державу, а паразитували за настановами радянського виховання. Ті воїни, що на полі бою сьогодні життя своє віддають за Україну, є тим сотником, які бачать правду і справедливо хвалять Бога. На жаль, не здатний так московський священик мислити, бо він, духом кирила гундяєва отруєний, перевертає правду. Весь народ, побачивши, що сталося, утікав з гори Голгофи, б’ючи себе в груди. Немає таких, які би визнали правду Божу і кривду свого народу, і в покаянні били би себе в груди і поверталися би до своїх, до української Церкви, до свідомості української людини.
Первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і первосвященики звинувачували Ісуса Христа багато в чому. А потім первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? Вони знову закричали: розіпни Його. Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. Так робила Москва. Українську Церкву купила у турецького візира, митрополита Сильвестра поставили на коліна, і чотириста років розпинали Україну.
Мене гнали і вас гонитимуть, – каже Христос. Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. Коли розіп’яли землю українську, Українську Церкву, з якою жорстокістю і насолодою ділили Україну, єпархії, парафії.
Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: ей, Ти, що руйнував московську Церкву, спаси себе самого. Так сьогодні чекають сказати московські первосвященики з книжниками, глузуючи, один одному: захотіли помісної Церкви, патріархату, Української держави…
Та ще більше обурилися, запалилися московіти, що Дух Святий зійшов на Об’єднавчий Собор через П. О. Порошенка. Український народ не кричав, як Йосип Віссаріонович Сталін (Джугашвілі), коли побудував большую страну, захотів у Вселенського патріарха вирвати надану йому Вселенськими соборами першу честь, будував московську церкву, відроджував патріархат, скликав собор, сподіваючись, що він набуде масштабу вселенського. Якщо в Москві сподівалися на прихід Духа Святого через ката Сталіна, то невже не канонічно було, що Порошенко за досвідом князя Володимира, за прикладом візантійських імператорів, які скликали і проводили всі Вселенські Собори, потурбувався про свою державу і свою Церкву? Православні імператори скликали і проводили Вселенські Собори та стверджували їх постанови, віддаючи честь єпископам, які схвалювали діяльність візантійських імператорів на соборі словами святих апостолів: угодно Духу Святому і нам. Чому не мали права єпископи Собору 2018 року 15 грудня в Києві повтори ті ж слова апостолів?
На Вселенських Соборах змагалися за чистоту Святого Православ’я, рішалися догми про Ісуса Христа, про Духа Святого, про Богородицю, про спасіння людської природи. То чи великою виною, порушенням канонів буде, що Порошенко, будучи президентом, зайнявся справою Помісної Церкви? Невже це противне Богу чи народу? Ми вдячні, та не знаєм як подякувати Богу за велику Його ласку, що подарував нам такого президента у необхідний час.
митрополит Данило
