Пожертва-Донат

Проповідь на молебні (2 вересня 2024 р.)

Євангельське читання

У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? Говорю ж вам, що тут більший від храму. Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. Бо Син є господарем і суботи.
Мт 12:1–8

Стенограма проповіді (машинне розпізнання)

Ключові слова: субота, ювілей, життя у Бозі

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Слава Ісусу Христу.

У суботу апостоли зривали колоски і споживали по голоднім. Але Моїсей в закон наказував суботу дотримувати найсвятіше. Ми з вами вже трошки торкалися цієї теми, що собою є субота, а сьогодні постараємося, мабуть, повторити, а може щось ще і вдосконалити. Господь Бог почав творити світ у неділю. А субота, бо так сказано у Святому Письмі, у суботу Господь Бог спочив від своїх діл. Тобто перестав творити, але не перестав промишляти про світ. Господь Бо́ль ніколи не перестає клопотатися, якщо так людським словом сказати, клопотатися долею світа, свого створіння. Це той, хто ніколи не засинає, і це той, хто ніколи нічого не забуває і ніколи не запізнюється. І Моисею закон сказав, що суботу дотримувати найсвятіше, ноді стали перед фактом. А що робити, бо є скот, треба йогоіти, бо є ближнього відвідати, хворого обслужити. І тоді влада юдейська відмірювала певну кількість кроків. Віддаль, на певну віддаль. А потім є таке в Святому Письмі, що село було віддалене на віддаль суботного дня, тобто кіломозволити. По воді можна пливти більше кілометрів, бо ти не рахуєш кроки. А юдаї, такі як оце в нас, де які клялися, що горівки не будуть пити, але вони різали у миску хліб, та їли горілку, та їли собі не пили, а їли собі горілки води та йшли, кільку їм треба було, бо під ногами начебто була вода. І можна було поводіти більше кротів. у нас, я не скажу за юдеїв, а у нас так виглядає, якби Господь Бог був хлопчик, якого можна обманути, переконати і зробити то, що ти собі хочеш. Ісус Христос на це каже, навчіться, що означає милості хочу, а не жертви. Як ти маєш потребу крайню, як когось треба хворого служити, чи як Христос сказав, що упаде тварина в яму, то її треба викинути і в день суботній, бо воно живе, воно мучиться. І той, хто мучиться, бо Христос тут підкреслює, субота для людини, а не людина для суботи. Тобто людина вища, як суботній день. Суботній день у цьомусь віті закінчиться, а людина створена для вічності. Вона має усе, свою розкладку, тільки ми не маємо часу роздумувати, розмірковувати про ці речі і виносити якісь підсумки. А тепер Моїсей в закон ще каже інше про суботній день. Бо якби йшла мова тільки про суботній день, то було би дуже убого, злидні одні. Дуже убого, злидні одні, але тепер каже Мойсей, що є суботній рік, тобто шість років могла зробити надлишок хліба, аби їй вистачило на 7 рік. Це для того, щоб людина була поміркована, не марнувала хліб, бо цього року є урожай, а на наступний може не бути. І завжди ставитися до хліба серйозно, не граєливо. Але тут ще щось вищого є. Каже Моїстей, що сім разів по сімубота не працювати, але тут щось є надсерйозне. Якщо 57 сімок складають 49 років, а наступний 50 рік буде великий ювілей. І це стало урочистим святом. Тобто у Старому Завіті було три основних свята. Пасха і оце П’ятидесятниця, що у нас зелені свята і свято шатра або кучки. Кучки це коли люди жили три дні у шатрі з гілок зроблені, щоб знали, як їхні прадіди 40 років тинялися у пустині у шатрах, щоб вони відчули, як було прикро жити у шатрі і мусили їхні прадіди жити 40 років за те, що неправду сказали перед Богом і перед народом. І це теж велике виховання. Але ми тепер ще, коли йде мова про суботній день, то тоді, на той час, коли Христос приносив себе в жертву, Пасха припадала в суботу, бо це, мабуть, Господь не випадково все це підрахував, як би що так можна сказати, добити воїнів, розбійників розп’ятих на Христі, аби їх покласти в землю, аби вони неруднюють, висячі на дереві, а тут ще й Пасха. Тобто, церква тепер виносить так, що Христос, або треба мені інакше сказати, але воно те саме. Син Божий, він же є Ісус Христос, створив світ і якихось шість циклів для виховання людини для Бога, для вічності. А день суботній, і ото Христос цей цикл шостий закінчує, у п’ятницю розпинається, умирає, зупиняється, вмирає, а субота, воно неділя, не ділай, не працюй. А в інших народів це, мабуть, був просто перший день. І тут все напрошується нам таке врахувати, що чому не працювати у суботній день? Ми створені для прославлення Господа Бога у вічності. І ми повинні у суботу не працювати тільки, а співати псалми, читати святе письмо, вдосконалювати закон Моєсеїв, міркувати, як такі або інші заповіді виконати. Це святе призначення суботи. Це святе призначення суботи. Але ні юдеї, ні ми не хочемо знати, як виконувати заповіді. Ми маємо свої закони, свої заповіді, і ми робимо те, що нам хочеться, а не те, що Бог нам наказує. не те, що Бог нам наказує. Бо якщо тепер ми знову вертаємося до того, що сьомий день переростає у сім років, і тоді є суботній рік, а тоді є 7 по 7, 49-50 рік, великий ювілей. І цей великий ювілей має свій початок. Ізраїльський, виведений був Богом через Мойсея у день Пасхи. І на 50-й день народ з Єгипту прийшов на гору Синай. Це був 50-й день. І там являється народовий Господь Бог у величі слави. Серед громів, близьковиць, ми можемо сказати, що воно таке, для чого це. Господь Бог, коли відкриває себе, ми вже з вами про це говорили, що велич святості Божої вигіти неможливо, бо людина загине. А могутність Божу людина може спостерігати. Силу Божу. І оце в Єгипті Господь Бог перетворює воду в кров, жаби, мухи, боляшки, куски льоду падали з неба. 10 явлінь сили, могутності Господньої, щоби ми, люди, збагнули, що перед Богом нічого немає неможливого. Щоби ми йому віддали себе і жили в ньому, з ним і для нього. Я повторюю ще раз. В ньому, з ним і для нього. Я повторюю ще раз. В ньому жили, з ним і для нього. Що це означає? Щоб ми повірили в Бога і жили довірою до Нього. Щоб ми не робили непорядності у якихось, то є таке церква, називає «ходіння у Бозі». Тобто, набути таке відчуття, що завжди тебе Господь Бог бачить. Бо ми, як тілесні, це не вміємо. Теь Бог бачить. Бо ми, як тілесні, це не вміємо. Ми те, що бачимо, те ми відчуваємо. Але той, хто, якби ми так працювали над тим, як шанувати день суботній, то ми би в заповідях Божих перебували, вивчали їх, старалися як їх виконати, тоді це не було би для нас трудністю набути відчуття ходіння в Бозі, вона би не звела у цей світ Господа Богу базу. І тоді Богородиця виконує, ми сказення, я раба Господня, я живу для Нього. Оце підсумки і тоді Господь просто приймає акт волі Богородиці, що вона згідна виконати волю Божу, проведіння Божого. Це є, як би сказати, це на землі є зарядження діл неба. Я не знаю, як інакше це сказати. як інакше це сказати. Тобто, ми земні можемо тоді з Господом, бо ми сказали, святість Божу ми не можемо видіти, а діла Його, коли видимо, ми можемо, ми маємо право тоді вірити в Нього, довірити Йому себе і жити для Нього. От тоді вірити в Нього, довірити Йому себе і жити для Нього. От тоді ми можемо наслідувати Богородицю. І тоді в нас не буде день суботній лишній без ягід, виживемо без грибів, а будемо вправлятися у прославлянні Господа Бога, бо там-то у загробний світ треба з чимось прийти. А якщо ми нічого не набули, і ми там будемо дикарями, як оце є такі люди, які не набули ні будівельних робіт, як колись оце народ, не набував професії, чи сьогодні навіть. Він не знає, кому він потрібний, для чого він живе. І оце то буде саме з нами у загробному світі. А оці всі освіти, оці всі таланти, вілли, машини, все це там не буде. Там ми підемо обнаженими, і лише те, що в собі зуміємо втілити, то в нас прощає. А тепер ми сказали щодень п’ятидесятий. Це великий ювілей. Це великий ювілей. Числення єврейське, хронологія років від створення світу, значить, на час приходу Ісуса Христа. П’ять тисяч, все я пам’ятаю. Але там щось було п’ятдесят з чимось років. Але це щось таке, як тисяча, як один день, і один день, як тисяча років, каже про це Давид. І щось воно подібнеся, що Господь Бог оцей тиждень сім днів розклав на тисячі років. Але це ніхто не доводить, що це правда, а я просто вам так кажу, А я просто вам так кажу, бо як хтось хоче це почитати, це муж апостольський Варнава залишив писемність, свою книжечку, як єпископ, здається, він кібрський єпископ був. І він там це каже. Але всі обминають, ніхто не стверджує цього, бо Ісус Христос сказав про день той. Не знають ні ангели, ні ніхто інший, кільки Отець Небесний. І ніхто не береться це толкувати. Значить, і ми не будемо, але просто я вас знайомлю, що такі думки є, і воно щось на таке подібниця. А тепер, що таке 50-й день, і що то за великий ювілей? великий ювілей. Якщо Ісус Христос воскрес у Нигилю, не нарушив дня спокою, але це для нас, бо правдоподібно, це наші такі міркування лише. Христос, коли помер, і коли помер розбійник, то Христос представ перед Богом Отцем з розкаленим розбійником, як плід Й його жертви. Мене питали якось, ну, мабуть, недбалі християни, мудрували щось, та й коли буде такий час, коли люди перестануть грішити. А я якось міркував, та й вам поїлюся, що, кажу, були такі три години, коли люди не грішили. Коли Христос розп’явся, земля затряслася, і це не тільки в Єрусалимі, а, мабуть, вся планета, бо всю планету прокляв Господь Бог за гріх Адама. Земля затряслася, скелі розпалися, мертві вийшли з гробів і вийшли в Єрусалим і вийшли багатьом. Значиться, тут земля була не здатна тримати тих, які в Ісусі Христі ожили. В святості уподібнилися Ісусу Христу, увійшли у святе місто і явилися багатьом. Це було три години такого стану, коли сатне міркування, це не є Святе Письмо, але воно на Святому Письмі, до Бога Отця, яка отримала хресні рани розп’яття і доводила Отцю Небесному, за зраду в Адамі Скоєну. І плоди цієї жертви є розбійник, який в останні хвилини засудив свої злочини, повернувся в дух невинності, що таке покаяння, засудити свої погані вчинки, попросити у Господа Бога миру в душу, бо каже Давид, що жертва Богу – це дух упокорений і серце скорботне. Не дає святе письмо, що розбійник плакав на Христі, але це не виключається, що він міг плакати, бо на нього більше не звертали уваги, і евангелисти не подають. Але коли він себе засудив, і коли він свою вину оплакав, то тоді оце, що Христос після Воскресіння являється апостолом і каже, «Мир мій даю вам» – мир ми примик Духа Святого. Двичий Христос говорит «мер ми дарую вам» и «мер ми даю вам. Здається так в Святому Письмі. Ус Ісуса Христа. І оцей мир, людська природа здобула у Ісусі Христі у розп’ятті і в бачуванні. І цей мир використав найперший розбійник, розкаєнний на Христі. І, мабуть, якраз ці три години, це моє допущення, я ще раз повторюю, Христос як Боголюдина, а я можу сказати, як людина, яка спокутувала свою вину, повертається до Бога, а покарала себе заслужено і виправдала себе перед Богом Отцем. Оце День Суботній має оцю мету, що Христос приніс мир, спокій, а саме свято П’ятидесятниці супроводжувалося богослужінням, жертвами, волів і ягнят. І йшли до потоку кедрон, набирали води і робили якісь освячення, якісь ритуали, такі, як оце ми, на храмове свято. І воно було дуже величне, дуже активне, оживлене. Але тепер ми кажемо, що день П’ятидесятниці, якщо ми беремо, що Христос на Великдень воскресив людську природу, на Вознесіння, на сороковий день, возніс людську природу до Бога Отця, а у день П’ятидесятниці відкривається слава Божа для дітей Божих. Оце має отаку базу день суботній. І ми марнуємо неділю, а неділя, ми ще колись повернемося до цього, це він перший день, в який Бог почав творити світ, алебо він і восьмий день, в який Бог почав творити світ, алебо він і восьмий день, в який Господь Бог відкрив славу Божу для дітей Божих на всю вічність. Це є новий цикл сімки. Ми з вами говорили, що єврейський, єврейська хронологія веде 5 тисяч чи 6 тисяч років, а тоді починається нова сімка, як оце у нас у неділю, починається новий тиждень з неділі. починається Новий тиждень з неділі. А неділя є перший день Нової Сімки. Я грубо так скажу, який ім’я вічність. А ми колишнє повернемося до, що таке восьмій день, як будемо живі і здорові. як будемо живі і здорові. Ось це значить, у ізраїльців субота була днем підготовки до прославляння Господа Бога. А в нас церква новозавітна мусила перекласти день суботній на неділю. Я так коротенько скажу, може, колишнє на цьому зупинимося іншим разом. Так сказано Господом Богом у раю до Адама. А тепер від прокляття Христос звільняє природу, входить у стихію води. Святого Письма, що сталося з тобою, Йахнулася і повернулася назад. Таке було тоді, коли ізраїльтяни входили до землі обіцяної, я вам якось розказевіти, що є уособленням Бога. І коли вони вступили уну через Йордан. І наказав Мойсей взяти 12 каменів сухих з русла ріки на свідоцтво, що вони були сухі, коли Ізраїль переходив через Йордан. Значить, ми очищуємося хрещенням, щоби до Царства Небесного увійти уже сухою ногою. І ця вода нам приносить таємну духовну силу, не здоланну для злих ангелів. Але якщо ми виконуємо те, що у хрещенні ми сказали. Я ще щось мав до цього долучити, але думка втекла. Отто працюємо у неділю, йдемо до храму, і коли священнослужитель виносить Евангелію і підносить її доверху і виголошує примудрість, станьмо побожними, це така форма, коротке представлення, це у особі Євангелія, син Божий, спаситель наш між нами. І ми тоді кажемо, прийдіть і поклонімося, і припадім до Нього. Тут не пошкодить навіть зробити поклін. і каже, Христос приніс себе в жертву за нашу церкву, за весь народ, який наповнює нашу церкву, і за тих, які в храмі, і за тих, які з поважних причин – це породілі або хворі, які не могли прийти. А решту весь народ байдужий і не може бути нічим ніколи виправданий, що він тут не є на жертві, не виховує себе для неба. А коли священник виходить з чашою, зі страхом Божим і вірою приступить, ходить з чашою, зі страхом Божим і вірою приступить. Ми знову виховуємося для зустрічі у небесній славі з Господом Богом. Значить, щоб ми знали, коли Господь Бог явить свою присутність серед нас, щоб ми знали, як повестися. А це апостоли, коли Ісус Христос після Воскресіння явився серед них, то вони перелікалися, бо гадали, що Да вийде. Але Христос їх заспокоїв і переконав, що це він сам. А вже на Таверецькому морі третій раз, коли Христос з’явився, вже апостоли були виховані і вже Ісусу Христу віддавали належну честь. Христу віддавали належну честь. Апостол Петро припав до ній, Ісусових, за оту неосяжну ловлю риби, якої він не міг чекати. Значить, це вже був апостол Петро вихований і знав, як повестися. Оце і ми, не лише юдеї, а й ми маємо потребу і маємо де, і маємо як вправлятися, щоб коли Син Божий явиться нам, але тут треба сказати, коли ми перейдемо в загробний духовний світ, коли ми набудемо таке тіло, яке Христос після Воскресіння набув, тоді Христос буде відкриватися нам, щоб ми знали, в яких обставинах ми повинні себе повести, щоб ми могли з ним виховати себе і перебувати з ним усю вічність. Амінь.

В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь. Слава Ісусу Христу.