Появилося слово глави Римської Церкви, яке не відповідає духу Христової Церкви. Отакий дух, наче, Христової Церкви століттями руйнував мир в Українській Церкві і в Українському суспільстві. Ці християни, нажаль, вміють руйнувати мир Божий в Церкві і в суспільстві. В Україні століттями псевдо-християни, (вони римо і греко-католики) сіяли ворожнечу і в час Коліївщини, здається, що на кожному порозі лилася людська кров.
Як так? Здається, люди протилежної професії, люди з різних континентів, а в них дух єдиний? Велика Церква, велика страна. Одні з одними люб’язно обійнялися зі спогадами своїх оригінальних прадідів. Петро, Катерина… папа Іван 8, Іван 23, папа Ісидор. І за такими вождями не соромляться слідувати українці. Наші Українські греко-католики в дев’яностих роках, як могли, так бруднили святе Православ’я князя Володимира, і за допомогою бруду здобули бажане.
Частину Галичини обманули. А зараз греко-католики за прикладом єзуїтів повзуть на решту України. Так свого часу наші українці насліпо рвалися за Росією, наслідували її мову, її свята, звичаї, прийняли і купалися в її атеїзмі, а зараз пожинають плоди Петра, Катерини, Володі ульянова.
Свого часу греко-католики вже були в любовних обіймах римо-католиків. Огляньмося в минуле. Коліївщина – це любовні обійми, це плоди єзуїтів, це жнива Берестейської унії. Та гіркий досвід нічого не навчив псевдо-українців. За голову уніатського єпископа Йосафата Кунцевича, з благословення папи римського, замучено 96 православних християн.
Невже такого прикладу мало? Свого єпископа чи священика навіть не за злочин розпинають, а, вмираючи за катами римськими чи московськими, себе мучениками називають.
Так само сьогодні росія платить українцям за любов до неї, бо ми, як нерозумні, з Росії все переймали собі в Україну. Якщо б наші прадіди врахували бруд Петра, Катерини, Распутіна і інших, вони б не переймали тоді з росії її псевдокультуру. Ми на сьогодні не проливали б потоками крові.
Господь у особі глави римської Церкви і водночас глави російської Церков сьогодні нам знову показує чим живе римська і російська Церкви. І ми знову сліпі. Ні в одних, ні в других немає мріяної святості. Вся святість тільки в гарних лукавих словах і пишних дворах. Як папа, так і московські живуть у палацах царських, одягаються в м’якший одяг і ворочать мільйонами.
Однак благодать та сама: що у папи, що у московських. Але ми своїх єпископів зневажаємо, а за московськими та римськими пориваємося. Чомусь не допетраємо, а може й свідомо приймаємо екзальтовано, що чужинець папа – це посада для політики, як Ватикан – держава для політики? Ця держава має 850 метрів залізниці і це величина держави. Ця держава Україну як державу визнала лише після того, коли нашу незалежність визнали сто наддержав і держав.
В пориві екзальтації наслідуванням греко-католиками римської благодаті тридцять років тому казали, що папа римський має сто відсотків римської святості, а греко-католики сто п’ятдесят і більше; але то така святість, як Ватикан – держава. Тут треба віддати належне.
Та Господь на весь світ розкривав і попереджував й сьогодні показує, як завжди робив це у Святому Письмі для Старозавітної Церкви. Не наслідуйте погані звичаї сусідніх народів, бо меч Вас пожере.
