Майбутній перший митрополит Буковини та Далмації Євген Гакман народився в с. Васловівці (нині Заставнівського району) в незаможній селянській родині Василя Гакмана. Точна дата його народження невідома, навіть стосовно року народження існують суттєві розбіжності. Прийнято вважати, що Євфимій (саме це є його ім’ям, отриманим при хрещенні) народився у 1793 році, хоча в списках учнів Чернівецької гімназії за 1813 рік вказано, що «Є.Гакман з Васловівців має 18 років», тобто 1795 р.н. В повідомленнях газет про кончину владики вказувалося, що він помер на 79-му році життя. В такому разі, якщо митрополит мав повних 78 років навесні 1873 року, то це знову дає 1795 рік як рік його народження, і лише в пізніших довідниках, а не першоджерелах, подається його рік народження 1793. Ім’я Євген майбутній владика отримав вже тоді, коли прийняв чернечий сан – 1823 року.
Навчався Євген Гакман у Чернівецькій гімназії, куди потрапив уже юнаком і був одним з найстарших учнів. Гімназист – виходець з бідної селянської родини, явище рідкісне і нетипове для Чернівців початку ХІХ ст. Тому Гакманові й довелось виробити такі риси в своєму характері як наполегливість у досягненні поставленої мети, старанність, працьовитість, вимогливість, навіть суворість до себе самого і оточуючих.
В 1819 році, отримавши цільову стипендію з коштів Буковинського православного релігійного фонду, Є. Гакман виїхав на чотирирічне навчання до Відня. Після повернення в Чернівці у 1923 році він прийняв чернечий сан, а з 1827 року, коли в Чернівцях було відкрито «греко-східний богословський навчальний заклад» (інститут) 8 років поспіль викладав пастораль старомолдавською мовою.
У 1835 році, розглянувши декілька кандидатур, представлених Буковинською православною консисторією, австрійський цісар своїм рішенням від 8 травня іменував Євгена Гакмана єпископом Буковини.
Своєю діяльністю єпископ зініціював будівництво перших монументальних споруд, а саме, 3/15 липня 1844 р. урочисто заклав наріжний камінь у фундамент майбутнього кафедрального собору Святого Духа, спорудження якого затягнулося на 20 наступних років; одночасно з кафедральною церквою проводилося спорудження нової парафіяльної церкви Св.Параскеви, будівництво якої почалося 1844 року біля старої дерев´яної церкви (на декілька десятків метрів південніше). Зараз на місці маленької церкви, навпроти великого храму, стоїть хрест. Священна споруда (храм Параскеви) будувалася за проектом місцевого архітектора А. Павловського. Особливих зусиль доклав тодішній настоятель храму Андрій Васильович, який пожертвував на богоугодну справу власні кошти. Він довів будівлю аж до самого даху, але для продовження робіт йому забракло грошей. Завершити будівництво, яке затягнулося майже на два десятиліття, допоміг Буковинський православний релігійний фонд. Церква була освячена 5 (17) лютого 1862 року єпископом Євгеном Гакманом на честь преподобної Параскеви Сербської.
05/17 липня 1864 р. владика освятив своє дітище – Святодухівський кафедральний собор, а вже наступного дня він заклав наріжний камінь у фундамент каплиці Св.Івана Нового Сучавського. Саме з неї розпочалося спорудження комплексу єпископської (згодом митрополичої) резиденції у Чернівцях. Гакман очолював будівничий комітет резиденції, а заступником голови комітету був архітектор Йозеф Главка.
Єпископ Євген відіграв виключно важливу роль у справі заснування Чернівецького університету. В австрійському парламенті він виступив з конкретними пропозиціями з метою позитивного вирішення цієї справи.
В Резиденції Буковинських митрополитів владика Євген розмістив один із факультетів, тобто теологічний, і фінансував його діяльність. Студенти-теологи жили тут і проходили Богослужбову практику. В Резиденції (її досі займає адміністрація державного університету, розмістивши тут також кілька факультетів), митрополит Євген Гакман погодився на час, допоки зведено буде для університету будівлі, розмістити також інші факультети: філософський і юридичний. Така жертовність і щире бажання архіпастиря Буковини (Євгена Гакмана) просвітити й окультурити рідний край стали поряд з іншими аргументами переконливими доказами, щоб схилили шальку терезів на користь Чернівців, і Буковина отримала свій університет.
За вагомі досягнення й віддану працю святитель Євген був піднесення до митрополичої гідності, а Буковинську єпископію до гідності окремої митрополії. Про це ще в лютому 1861 р. клопотали збори духовенства Буковини, які й подали цісарю відповідну петицію. В складних суперечках і протистоянні єпископу Євгену Гакману румуни Буковини домоглися в 1864 р. створення Семигородської православної митрополії для румунів, прозвучала також обіцянка Франца Йосифа І вирішити в майбутньому й питання Буковинської єпархії.
23 січня 1873 р. цісарським рішенням єпископ Євген був іменований архієпископом Чернівецьким і митрополитом Буковини і Далмації. Звістка про це викликала загальну радість серед православних буковинців, насамперед українців, а також позитивний відгук з боку представників інших конфесій. Зокрема, вельми схвально оцінила цю подію газета „Черновіцер Цайтунг”. Професор Аркадій Жуковський в своїй „Історії Буковини”, даючи оцінку діяльності Гакмана писав: «…в церковних справах протягом сорока років діяльність Гакмана була справді вирішальною; твердою рукою він керував буковинською єпархією, а деякі його заходи залишилися міродайними і в дальших періодах…»
27 лютого 1873 р. Євген Гакман відбув до Відня, де невдовзі мало відбутися його возведення в сан митрополита. Чин мав відбутися в православній парафіяльній церкві Св.Трійці, однак стан здоров’я митрополита значно погіршився. Його серце перестало битися у ніч з 31 березня/12 квітня на 01/13 квітня 1873 р.
Гакман залишив помітний слід в історії Буковини не лише як церковний діяч, як політик він представляв Буковину в австрійському парламенті, став першим крайовим маршалком Буковини з часів заснування Буковинського крайового сейму в 1861 р., як громадський та культурно-просвітницький діяч був одним із засновників першого українського культурно-просвітницького товариства в Чернівцях „Руська Бесіда”.
Архівні данні взято з офіційного сайту Державного архіву Чернівецької області
