Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить! (Ін 8:32)
Дорогі читачі нашого сайту, багатьом серйозно набридли мої дошкульні дописи і я замовк, перестав писати на офіційному сайті єпархії, але мене ці ж злограйливі люди знову змушують не себе захищати , а викрити їхню непорядність для історії.
Ото ми за традицією уже кілька років поспіль ходили хресним ходом у монастир. Наша влада, як завжди, дуже обережна, законослухняна і демонструють позицію: якщо мп моляться за імперію, то це не переступ закону, ну вони хочуть молитися так… Під оту законослухняну мітлу влади завжди підпадала й Українська Церква й терпіла протидію від влади. Це наш стиль будівництва Батьківщини. Хресний хід на честь царя «Никалая» і хресний хід до монастиря Української Церкви — речі тотожні для влади. Всім одна перешкода: війна, неможна збирати багато народу. Мабуть, не хочуть бачити правди. На хресний хід у нашій Церкві збиралося чоловік тридцять, від сили п’ятдесят, щоб помолитися за Україну, за наших воїнів на війні, а на похорони двох трьох воїнів збирається до тисячі й більше народу і ніхто не може заборонити.
Минулого року ми ще владі вірили і подали заяву на хресний хід, і лиш зробили собі клопіт. Вони прийшли, казали віруючі, таким числом чи не більшим як наших паломників і навіть не допустили людину до храму помолитися. Ми так будуємо Батьківщину. Цього року ми не давали заяви, щоб не наражати віруючих на неприємність. Ми з священниками вирішили піти до монастиря кожний з свого дому. Влада все одно, казали віруючі, попід храм заглядала. Наші віруючі особисто це крутійство переживають роки, то навіщо їм толкувати, що влада надумує причини? Тому в мене у відомій справі були недомовки. Влада війну надумала, як причину, виправдання своєї ганебної поведінки щодо Української Церкви. Ми у влади в одному ряду з колаборантами. Ми так будуємо Батьківщину.
В Україні є опозиційні журналісти, вистачає й своїх недружелюбів, які чекають на помилку і, що де можуть розіграти, те швидко і спритно роблять. Оце як в даному випадку. Взяли нашу внутрішню недомовку єпархії, що набридло людям слухати, і роздули з мухи слона, мильну бульбашку надули до розмірів планети. Навіть не помилку, а посилання на нам відому надуману причину, і розбавили своїм журналістським брудним запахом. Наробили запаху на всю планету. Дякую.
Дорогі віряни, війна не надумана, а війна реальна. Душа не перестає боліти за тим найкращим, працьовитим, відданим, жертовним Батьківщині народом. На Буковині кожного тижня хоронимо 14, а навіть 19 воїнів. Війна не надумана. Дорогі читачі, нічого поганого не було і немає у наших проповідях. Бутьте спокійні. Опозиція за зарплату працює. Дорогі читачі, гадаю, що Ви з цього допису будете спокійні.
Я хочу сказати всім опозиціонерам-журналістам і владі: нагріли теплі гніздечка і хваліть Бога. Не шукайте собі біди… Я Вам можу сказати, як багатолітній священнослужитель. Років сорок, сорок п’ять тому, коли я ще був парафіяльним священником, дух в народу ще був Божий. Саме тоді совіти калічили дух людський, пік войовничого атеїстичного божевілля. Я, як парафіяльний священник, сповідав людей, які не могли через подібні буйства померти. Тоді на сповіді лукавства не було, як сьогодні. Я живий свідок, що Ви, дорогі представники влади і журналісти, ще будете жати плоди своєї праці. Ви неправду щедро сієте. В тих людей Господь ще хотів прийняти визнання, а чи у Вас прийме?
Я, як сповідник, Вашу діяльність і її результати покажу на іншому, більше зрозумілому реальному прикладі. Мама чаклувала і з ворожіння дітей годувала. Коли кому злий дух насипав багато добра? Дитина була мені близька і я радів, що дитина розумна, багато сподівався… А коли людина досягла зрілого віку, всі сподівання виявилися порожніми. Не піду дальше, бо дальше вже трагічне… Застерігаю Вас, журналісти і владолюбці, не йдіть тим шляхом, не все вимірюється зарплатою, а за наклеп, за неправду щедро платить лише злий дух.
Покажу Вам мудрих, про яких Ви самі знаєте. Наша автокефальна Церква, в дев’яностих роках вийшла з російського полону і стала відома. Екзарх російської Церкви в Україні сказав, що це не Церква, а вигрібна яма, каналізаційна труба, нечистоти. А потім в ці нечистоти сам впав і ще й очолив оту Церкву, яку бруднив, але за свої слова, мабуть, не вибачився перед Богом. Здавалося, що Небо не почуло. Та ні. Зараз пожинає те, що насіяв. Сам упав в свою нечистоту. А Церква була і є діло Боже, а хто коли виграв війну проти Бога чи суперечку?
Дорогі неправдомовці, не шукайте чужих помилок, бо Сам Господь помилки прощає, та Ви не прощаєте. Тату, прости нам, як ми прощаємо. Та тут не помилка, а домашня, хатня розмова про речі всім зрозумілі. Але хто хоче дітям залишити біду, працюйте. Може хтось й сам хоче в каналізаційну трубу. Нагода ще не пропала. Правда гарна характеристика нашої доби для історії?
