05 листопада 2025 | 09:22 переклад з англійської Віталія Йоник з сайту Orthodox Times
З Люрда, Франції, Вселенський Патріарх Варфоломій виголосив важливу промову перед Генеральною Асамблеєю Римо-католицької ієрархії Франції, закликавши християн з покорою, співпрацею та оновленою відданістю єдності протистояти сучасним взаємопов’язаним духовним, соціальним та екологічним кризам. Він також відверто висловився щодо війни в Україні та реакції Православної Церкви.
Патріарх розпочав із пригадування свого першого відвідування Люрда в 1995 році та тривалого шляху католицько-православного зближення, звернувшись до надій своїх попередників та непорушного заступництва Богородиці. Люрд, зазначив він, нагадує віруючим, що Бог «творить чудеса» серед смиренних і непомітних, зцілюючи тіло й душу та оновлюючи надію на тлі «матеріалізму, позитивізму й атеїзму», які позначили попередні епохи й досі відлунюють сьогодні.
Піклування про створіння та співпраця віри й науки
Варфоломій підтвердив своє багаторічне звернення до екологічного покаяння й дій, пов’язавши День молитви за створіння, що відзначається 1 вересня, із ширшим християнським обов’язком зцілювати «поранений» світ. Він застеріг від протиставлення релігії та науки: благодать «проникає у все створіння», тож віруючі й науковці, хоч і різними мовами, читають «одну й ту саму книгу» — Божу мудрість, вписану у світ. Він засудив конспіративне мислення та «одухотворене заперечення» під час пандемії й дискусій про клімат, назвавши такі настрої «духовною сліпотою», і закликав повернутися до аскетичної стриманості, терпеливості та «радості відречення» замість надмірного споживання.
Католицько-православна дружба та шлях до єдності
Згадуючи Другий Ватиканський собор і взаємне зняття анафем 1054 року у 1965-му, Патріарх похвалив особливе богословське свідчення Франції та постатей, які сприяли діалогу між Сходом і Заходом, зокрема Іва Конгара та Анрі де Любáка. Справжня традиція, наголосив він, «не є консервативною, а творчою», адже вона перекладає вічну віру «у тут і тепер», а подальший шлях вимагає прощення, терпеливого діалогу та діяльної любові.
Застереження проти етнофілетизму — і чітке слово про Україну
Переходячи до питання політизації релігії, Варфоломій засудив етнофілетизм — сакралізацію етнічності — як «сучасну єресь», яку вже засудив Константинопольський Собор 1872 року. Потім він прямо звернувся до теми України:
«Ми самі, здійснюючи ті прерогативи першості, що належать нам канонічно та історично, надали автокефалію Православній Церкві України, забезпечивши, таким чином, вірянам тієї країни можливість розквіту їхнього християнського життя у свободі совісті, віросповідання та вираження».
Він засудив війну Росії: напавши на Київ, Москва створила «новий союз престолу й вівтаря», що є «принципово несумісним із Євангелієм та з Православ’ям», занурюючи побожний народ «у безодню безбожності».
«Атакуючи Київ, Москва, за власними словами, розпочала “хрестовий похід”, який об’єднує світську і духовну владу в несправедливій війні безглуздої жорстокості — війні, що, на превеликий жаль, тягне Росію, колись глибоко побожний народ, у безодню нечестя», — сказав він.
І додав:
«Цей новий союз між престолом і вівтарем є принципово несумісним із Євангелієм і Православ’ям. Трагедія українських жінок і дітей, які щодня терплять шквал бомб і ракет, — це також і наша трагедія.
Тому ми бачимо знаком морального пробудження те, що — подібно до Вселенського Патріархату — держава, Церква та громадська думка у Франції визнають: на кону стоїть майбутнє Європи, її цілісність не лише територіальна, але й моральна».
Міжрелігійний діалог та ліки від сучасного нігілізму
Посилаючись на Nostra aetate та Всеправославний Собор 2016 року на Криті, Варфоломій підтвердив, що щирий міжрелігійний діалог є шляхом до «взаємної довіри», примирення та «миру згори», якого досягають не зброєю, а любов’ю, «що не шукає свого». Протиставляючись «подвійному нігілізму» — розмиванню та штучному переконструюванню ідентичностей — він закликав християн відмовитися від геттоїзації віри та знову запалити апостольську місію.
Надія на наступне покоління На завершення Патріарх звернувся до молоді — «живої сучасності Церкви» — чия віра, енергія та служіння свідчать про те, що Євангеліє й досі приносить плоди. Він закликав пастирів «молитися, слухати та провадити» молодь, щоб їхня надія стала знаряддям духовного оновлення та єдності. Знову звернувшись до Люрда, він повторив заклик Богородиці до «покаяння» та молитви, прохаючи про розсудливість, терпіння та смирення, щоб бути автентичними свідками розп’ятого й воскреслого Христа «заради життя світу».
