Кривава Пасха в 2022 році для українського народу. Такий подарунок з благословення московського патріарха кирила гундяєва принесла здичавіла орда армії російської федерації до України. Але їм не вдалося знищити мораль українців. Та ще й світ надихнувся відвагою і стійкістю Українських Збройних Сил.
Цього року надія на воскресіння мертвих і віра у вічне життя, яке дарував людству Христос, коли воскрес з мертвих на третій день, по-новому, з глибоким болем і почуттям люті переживається українцями.
Однак цього разу розповімо кілька рядків про одного з наших маленьких промінчиків надії на славне майбутнє великих людей України. Велике серце діти демонструють в часи найважчих сторінок історії свого народу. Однак, хіба це дивно, коли й сам Господь наш Ісус Христос поставив дитя в приклад справжньої віри, щирості і простоти. Тут мають чому навчитися й збайдужілі та зачерствілі дорослі. Але сьогодні не про них.
Це Юрко, йому 7 років. Як тільки він зачув, що волонтери “Православного духовного центру апостола Івана Богослова” придбали порося й готують до свята Пасхи традиційні страви для українських воїнів, серце цього хлоп’яти загорілося рішучістю неодмінно взяти безпосередню участь у приготуванні пасхальних страв для відважного, рідного війська українського. І дарма, що робота, за яку він взявся не кожному дорослому в 21-му столітті під силу. Зізнайтеся, хто з нас сьогодні сам робить ковбасу?
Своїми руками Юрко заготовив м’ясо, сало, зробив фарш, яким начинив кишку і поклав варитися домашнього приготування ковбаси. Звісно, під пильним здивованим оком дорослих родичів, які затамувавши подих спостерігали за моторною турботливістю, з якою хлопчина дбайливо доводив розпочату справу до завершення.
І ось нарешті найкращі страви до пасхального столу можна вкладати в кошик та передавати з відповідним листом від юного українського ґазди захисникам української землі. Вони ж кожен метр української землі боронять від ворога – північного сусіда, що прийшов плюндрувати нашу рідну землю, прийшов забрати у Юрка і мільйонів таких дітей, як він, надію на майбутнє в своїй українській державі. Юрко у свої 7 років добре розуміє, що українським воїнам зараз ніколи займатися звиклими мирними клопотами перед великими православними святами. Але ж Пасха.
Це дитя кожним рухом своїх м’язів виражає любов і стурбованість: наші відважні українські герої повинні скуштувати найкращі страви і пам’ятати, що сьогодні Великдень; повинні знати, що їх чекають вдома рідні; мають бути певні, що нащадки будуть гідними захисниками і ґаздами своєї рідної української землі, українського народу.
Дякуймо в молитвах наших Господу Богу, дорогі українці, що маємо кому залишити Батьківщину. Ось саме такі наші діти розбудують її, звеличать нашу Неньку своєю працею і ніжною дбайливістю. Саме вони не забудуть славних подвигів дідів, батьків і братів своїх, які захищають нині рідну землю і уможливлюють реалізуватися мріям наших амбітних молодих людей і ще зовсім юних, але вже таких дорослих, діток України-Неньки.
Молімось Святому Отцю Небесному, щоб дав нам сил і мудрості
не розчарувати довіру наших дітей. Зітхаймо молитовно, щоб Благий Господь не відібрав своєї ласки від наших дітей, щоб сформував їх високодостойними дітьми українського народу.
Господи Боже, нехай не зачахне мораль Христова і любов до своєї Батьківщини в душах українських дітей, які сьогодні перед лицем жахіття війни дивляться в майбутнє.
Нехай настане майбутнє для українських дітей, нехай воно буде славним. Благоволи, щоб і в майбутньому український народ був вартий звеличувати Твоє Ім’я Святе рідною українською мовою, у своїй Помісній Православній Церкві, поряд з новими українськими святими подвижниками віри Христової.
Христос воскрес! Воістину воскрес!
